Папа: бути «Церквою-польовим госпіталем» означає сіяти надію
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Допомога вразливим «завжди є привілеєм», можливістю «доторкнутися до Христового тіла» та дає змогу нести Євангеліє «в християнській взаємодії з найбільш потребуючими». На цьому наголосив Папа Франциск, промовляючи під час аудієнції для учасників третьої зустрічі «Церкви – польові госпіталі», приймаючи їх у Апостольському палаці у Ватикані в понеділок, 4 листопада 2024 року. Третя зустріч, ініційована іспанським рухом «Посланці миру», розпочалася напередодні в Римі, зібравши приблизно п'ятдесять людей, які представляють різні асоціації з Іспанії, Італії, Йорданії, Мексики та Аргентини. Попередні такі зустрічі були організовані в Мадриді та Барселоні. Святіший Отець наголосив на трьох принципах, які свідчать про те, що Церква є «польовим госпіталем», якими є: звіщати Христа, виправляти нерівність та сіяти надію.
Також і вбогі звіщають Христа, допомагаючи мігрантам
Папа пояснив, що йдеться про те, щоб звіщати Христа як «Того, хто завжди в дорозі» поруч із найбеззахиснішими, адже «Він сам став убогим». Фундаментальним, за його словами, є давати свідчення прийняття, учинками, а не словами, відвідуючи їх та розпізнаючи в кожному з них Христове обличчя. «Мені, наприклад, дуже подобаються розповіді про вбогих в Іспанії чи на півдні Італії, які звіщають Христа, як можуть, посеред мусульманської імміграції. Вони сповіщають Його жестами, гостинністю, супроводом, підтримкою мігранта», – сказав Папа, торкаючись тема, яка часто повертається у його промовах, а саме «демографічної зими». За його словами, треба також бути вдячними мігрантам, бо вони певною мірою, є «тими дітьми, яких ми тут не хочемо народжувати».
Виправлення нерівності
Далі Папа наголосив, що необхідно «відновлювати соціальну тканину, усуваючи нерівності». Адже «ніхто не повинен залишатися байдужим до страждань інших». «Своїм апостолятом ви викриваєте перед суспільством, що нерівність між багатими та бідними, іноді настільки велика, не є тим, чого Бог бажає для людства, і що в ім'я справедливості ця нерівність повинна бути усунена», – сказав Святіший Отець, особливо наголошуючи на «нерівності, яка існує щодо дітей та людей похилого віку».
Сіяти надію серед тих, хто втікає від війни
Насамкінець Папа ще раз наголосив, що необхідно сіяти надію «в кожній людині, яку ви приймаєте, тому що вона не має дому, тому що вона біженець, тому що вона є частиною сім'ї у вразливому стані, тому що вона жертва війни», або з будь-якої іншої причини, яка робить її маргіналізованою. Він подякував усім учасникам зустрічі за їхню працю: «Це правда, що ви трохи відчайдушні і безстрашні, не кожен має таку відвагу, але те, що ви робите, надихає інших, надихає їх дуже сильно. Згадаймо про біженців – потрібно йти і шукати їх, йти і відвідувати їх, чи наприклад українських солдатів, поранених на війні. Сіймо в цих людях надію. Війна – це дуже жорстока реальність. Це реальність, яка вбиває і руйнує. Ми повинні піклуватися про цих людей. Коли приїжджають групи українських дітей, які були привезені сюди, одна річ, яку я помітив – це те, що вони не посміхаються. Війна вкрала їхню посмішку. Тому вся робота, яку ви робите з біженцями, дуже важлива», – наголосив Святіший Отець, нагадавши, що Старий Завіт завжди вимагає заопікуватися «вдовою, сиротою та чужинцем». «У кожній людині, яку ви приймаєте, – додав він, – у кожній людині, яка є вразливою, сійте надію».
