Папа: запалімо світло солідарності, його дуже потребує наш світ

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

«З нашої віри в Христа, Який став бідним, і завжди є близьким до бідних й відкинутих, випливає турбота про цілісний розвиток найбільш покинутих у суспільстві», – сказав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в неділю, 17 листопада 2024 р., яку він очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди восьмого Всесвітнього дня убогих, тема якого: «Мольба з уст бідного підноситься до вух Божих».

Присутність Бога у драмі історії

Роздумуючи над євангельським уривком про другий прихід Христа (Мр 13,24-32), Папа зазначив, що ці євангельські слова є великим звіщенням надії, оскільки у годину темряви Бог наближається, збирає всіх разом, щоб спасти. «Ісус заохочує нас мати гостріший погляд, мати очі, здатні “прочитувати зсередини” події історії, щоб відкрити, що навіть у болях наших сердець і нашого часу існує непохитна надія, яка сяє. Отож, у цей Всесвітній день бідних зупинімося саме на цих двох реальностях: страху та надії, які завжди змагаються на полі битви нашого серця», – запросив Святіший Отець.

Зокрема, говорячи про страждання, проповідник зауважив, що воно дуже поширене в наш час, «коли соціальна комунікація підсилює бачення проблем і ран, роблячи світ більш незахищеним, а майбутнє більш невизначеним». Однак, якщо наш погляд зосереджений лише на новинах, «всередині нас бере гору страх». «Сьогодні ми також бачимо, як темніє сонце і гасне місяць, бачимо голод, який гнітить багатьох братів і сестер, які не мають що їсти, бачимо жахіття війни й невинні смерті; і, стикаючись із цим перебігом подій, ми ризикуємо зануритися в зневіру і не усвідомити присутність Бога посеред драми історії», – зауважив Папа, додаючи, що у такий спосіб ми приєднуємося до тих, хто через зручність або лінощі думає, що «такий світ», і вони не можуть нічого з цим вдіяти.

За словами Святішого Отця, як наслідок, навіть сама християнська віра зводиться до «безпечної набожності», яка не бентежить сильних світу цього і не породжує конкретних зусиль у творенні діл любові. «І поки частина світу приречена жити в нетрях історії, поки нерівність зростає, а економіка карає найслабших, поки суспільство віддається ідолопоклонству грошам і споживанню, бідні та відкинуті не можуть нічого зробити, окрім як далі чекати», – зазначив Святіший Отець.

Бог, Який близький до страждань бідних

Папа зауважив, що серед апокаліптичної картини другого пришестя, Ісус запалює надію. «Він відкриває горизонт, розширює наш погляд, щоб ми навчилися вловлювати, навіть у нестабільності й болю світу, присутність Божої любові, яка наближається, не залишає нас, діє для нашого спасіння», – сказав він.

За словами проповідника, євангельський опис вчить відчитувати ситуації нашої земної історії, щоб побачити за бідністю, болем і несправедливістю присутність Бога, Який осяює наше життя. «І саме ми, Його учні, завдяки Святому Духові, можемо сіяти цю надію у світі. Саме ми можемо і повинні запалити світло справедливості й солідарності в той час, коли згущуються тіні закритого світу, – зазначив Святіший Отець. – Це нас Його благодать спонукає сяяти, це наше життя, просякнуте співчуттям і любов’ю, стає знаком присутності Господа, завжди близького до страждань бідних, щоб гоїти їхні рани і змінити їхню недолю».

Чинити малі діла милосердя

Як зазначив Наступник апостола Петра, християнська надія, яка сповнилася в Ісусі та реалізується в Його Царстві, потребує християн, які не відвертаються від інших. «Один богослов ХХ століття сказав, що християнська віра повинна пробуджувати в нас “містику із розплющеними очима”: не духовність, яка втікає від світу, а навпаки, віру, яка відкриває очі на страждання світу й нещастя бідних, щоб проявляти таке ж співчуття, як і Господь», – сказав Папа.

За словами проповідника, варто звернути увагу не лише на великі проблеми бідності у світі, але й на те, що всі ми можемо зробити кожного дня через турботу й увагу до навколишнього середовища, наполегливий пошук справедливості, ділення з тими, хто є біднішим за нас або через соціальну чи політичну активність, яка спрямована на покращення реальності, що нас оточує. «Нам може здаватися, що це мало, але наше “мало” буде подібне до перших листочків, що проростають на смоковниці: передчуттям літа, що наближається», – зауважив Святіший Отець. На завершення він наголосив, що Церква є домом, відкритим для всіх та місцем Божого співчуття до кожної людини, а тому заохотив усіх не забувати за бідних. «Насправді ми стаємо Церквою Ісуса тією мірою, якою служимо бідним, бо тільки так Церква “стає” собою, тобто домом, відкритим для всіх, місцем Божого співчуття до життя кожної людини», – підсумував Папа, цитуючи кардинала К.М. Мартіні.