Папа: Євангеліє слід звіщати не з похмурим обличчям, а з радістю від зустрічі з Ісусом
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
У Посланні до Галатів святий Павло перераховує плоди Святого Духа, пишучи: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість». Роздумам над цими плодами була присвячена загальна аудієнція, яку Папа Франциск у середу, 27 листопада 2024 року провів на площі Святого Петра у Ватикані.
Результат співпраці свободи та благодаті
Продовжуючи цикл повчань про Святого Духа, Святіший Отець нагадав, що після освятної благодаті та харизм, про які йшлося попередніми разами, тепер він запрошує зупинитися на третій дійсності, пов’язаній з діяльністю Святого Духа. Він зауважив, що на відміну від харизм, про які говорив минулої середи, «які Дух дає кому хоче і коли хоче для добра Церкви», плоди є «результатом співпраці між свободою та благодаттю». Вони виражають «креативність людини», в якій, згідно зі словами святого Павла, «віра діє через любов». «Не всі у Церкві можуть бути апостолами, пророками, євангелістами, але всі без винятку можуть і повинні бути милосердними, терпеливими, смиренними, миротворцями і так далі», – підкреслив Наступник святого Петра.
Прагнення вічної радості
Серед плодів Святого Духа, які перераховує Апостол народів, Папа Франциск виокремив один, який став початком його першого Апостольського напоумлення Evangelii gaudium, своєрідного програмного документа його понтифікату: «Радість Євангелія наповняє серця та все життя тих, хто зустрічає Ісуса». Він зауважив, що радість як плід Святого Духа має дещо спільного з будь-якою іншою людською радістю, певне почуття сповнення та задоволення, викликаючи прагнення, щоб так тривало назавжди. «З досвіду ми знаємо, що так не стається, бо все тут на землі швидко проминає», – підкреслив Святіший Отець, додаючи, що й навіть якщо б причини земної радості були тривалими, цього недостатньо, бо й вони згодом стають нудними.
Радість, що оновлюється та помножується
«Євангельська радість, на відміну від будь-якої іншої радості, може щодня оновлюватися і ставати заразливою», – вів далі Наступник святого Петра, нагадуючи в світлі Апостольського напоумлення Evangelii gaudium про те, що лише завдяки зустрічі з Божою любов’ю «ми визволяємся з нашої ізольованої свідомості та від почуття самодостатності». За його словами, радість як плід Святого Духа має подвійну характеристику: вона не лише «не податлива на неминуче зношування з часом, але й помножується, коли нею ділитися з іншими».
Джерело радості
У цьому контексті Єпископ Риму згадав про те, що в цьому місті п’ять століть тому жив святий, який звався Філіппо Нері та ввійшов у історію як «святий радості». І хоч більшість його знають як опікуна покинутих і занедбаних дітей, менше відомим, за словами Святішого Отця, є джерело, з якого випливала ця його радість. «Святий Філіппо Нері мав настільки велику любов до Бога, що часом здавалося, ніби його серце ось-ось розірветься в грудях. Його радість була, в повному розумінні цього слова, плодом Духа. Святий брав участь у Ювілеї 1575 року, який він збагатив практикою відвідування семи храмів, яка підтримувалася в подальшому. В свій час він був справжнім євангелізатором через радість», – сказав Папа, підсумовуючи, що саме слово «Євангеліє» означає “радісна звістка”, а тому «його не можна звіщати з похмурим обличчям», слід робити це з радістю того, хто знайшов прихований скарб. «Браття й сестри, будьте радісними, з радістю Ісуса у ваших серцях», – закликав він.
