Святий Престол при ВООЗ – вираження дбайливої присутності Церкви у світі

Francesca Sabatinelli / Світлана Духович – Ватикан

У понеділок, 31 травня 2021 р., Всесвітня асамблея охорони здоров’я прийняла резолюцію, що формалізує участь Святого Престолу в роботі ВООЗ як спостерігача, що не є членом. Цю подію в інтерв’ю для Vatican News прокоментував Постійний Спостерігач Святого Престолу при структурах ООН в Женеві архиєпископ Іван Юрковіч, розповідаючи також про внесок Святого Престолу в боротьбу проти Covid-19.

Здоров’я та добробут людей – одна з місій Католицької Церкви у світі

Він зазначив, що цю резолюцію потрібно розглядати в перспективі зусиль та рішень Святого Престолу, здійснених в минулому, а також зобов'язань, передбачених на майбутнє. «На мою думку, – додав він, – завжди було очевидним, що присутність Католицької Церкви у світі є помітною завдяки двом видам діяльності: перша – це система освіти, що охоплює 300 тисяч шкіл і тисячі католицьких університетів у світі; а друга – це заклади охорони здоров’я, а також ті, що описуються англійським поняттям “welfare”, що означає загальний добробут людини. Cюди входять приблизно 110 тисяч установ».

Процес прийняття резолюції

На визнання вагомого внеску Церкви, за словами архиєпископа Юрковіча, вплинули також два моменти: пандемія Covid-19 та зусилля Папи Франциска, спрямовані на зміцнення багатосторонності.

Розповідаючи про процес прийняття резолюції про участь Святого Престолу в роботі ВООЗ як спостерігача, Ватиканський дипломат вказав на великодушність італійського уряду, що представив цю резолюцію, яку підтримала 71 країна-учасниця ВООЗ (серед яких також і Україна), що становить 30% від загальної кількості.

Архиєпископ Юрковіч поділився також цікавим спостереженням: серед країн, що підтримали цю резолюцію, 19 належать до Європейського Союзу, але  є також багато арабських країн, що є досить нетиповим явищем і свідченням «відкритості Папи Франциска до нових способів спілкування у світі через принцип братерства». Дипломат додав, що вже в перші десятиліття ХХІ століття суспільство та світ змінилися, і «потрібно адаптувати участь Святого Престолу також у цьому новому світі».

Чиї інтереси відстоює Святий Престол?

Ділячись думками про особливість співпраці Святого Престолу з міжнародними організаціями, архиєпископ Іван Юрковіч підкреслив, що Святий Престол бере участь в системі ООН як спостерігач, насамперед тому, що «Святий Престол – це не держава, а суверенна одиниця, міжнародно визнана, що має особливу природу, особливу місію, а також особливий спосіб діяння». Держави, як пояснив він, беруть участь у міжнародних організаціях як для сприяння піклуванню про всіх, так і для захисту своїх власних інтересів. Натомість, Святий Престол відстоює в ООН не власні інтереси: «тисячі католицьких соціальних установ – це не інтереси певної нації, а інтереси людства, певної частини людства».

Інституціоналізація участі

Пояснуючи необхідність інституціоналізації присутності Святого Престолу в ВООЗ, Ватиканський дипломат зазначив, що раніше Генеральний Директор щороку надсилав лист на ім’я Державного Секретаря, запрошуючи Святий Престол взяти участь у Всесвітній асамблеї охорони здоров'я. «Однак, під час деяких регіональних зустрічей, – додав він, – було виявлено, що ВООЗ також не вважала нас суверенною юридичною особою, визнаною в міжнародних колах, але розглядала нас як одну з ініціатив чисто гуманітарної організації». В цьому контексті постала необхідність визнати особливість участі Святого Престолу та інституційно гарантувати його право на участь в нарадах ВООЗ. 

Перспективи на майбутнє

На завершення Постійний Спостерігач Святого Престолу при структурах ООН в Женеві вказав на велику роль Католицької Церкви у боротьбі з пандемією: багато католицьких структур відкриті не тільки для католиків, але й для всіх. Важливим також є внесок Вселенського Архиєрея, який, завдяки своїй особистості та своїм переконанням, має великий вплив на світових політичних лідерів. «З Всесвітньою організацією охорони здоров’я, – додав він, – ми повинні бути надійними і переконаними партнерами, завжди відкритими на бачення, що є характерним для багатосторонності: великі глобальні проблеми світу повинні вирішуватися за допомогою цього багатостороннього підходу, орієнтуючись на людство, а не на інші речі».