Церква захищає тубільців, «doctrine of discovery» ніколи не була католицькою
VATICAN NEWS
Завдяки допомозі тубільних народів, «Церква здобула глибше усвідомлення їхніх страждань, минулих і теперішніх, спричинених експропріацією їхніх земель… і політикою примусової асиміляції, впроваджуваною тогочасною владою з метою винищення їхніх культур». Про це читаємо в «Спільний заяві щодо доктрини про відкриття», яку 30 березня 2023 р. поширили Дикастерія в справах культури та освіти й Дикастерія сприяння цілісному людському розвиткові. В ній зазначається, що «Doctrine of Discovery», теорія, використана для виправдання експропріації земель тубільних народів на користь суверенів-колонізаторів, «не є частиною навчання Католицької Церкви», а папські булли, які надавали дозволи правителям, ніколи не стали частиною учительського уряду Церкви.
Текст, який побачив світ через вісім місяців після подорожі Папи Франциска в Канаду, однозначно наголошує на відкиненні Католицькою Церквою колонізаційної ментальності. В ньому нагадується також, що Папи протягом історії «засуджувати акти насильства, гніту, соціальної несправедливості та рабства, включаючи і скоєні проти тубільних народів». Також не бракує «великої кількості прикладів» єпископів, священиків, богопосвячених осіб і мирян, які «віддали життя на захист гідності цих народів». Але заява також не оминає увагою того факту, що «чимало християн учинили лиходійства проти тубільних народів, за які Папи нашого часу при багатьох нагодах просили прощення».
Щодо «доктрини відкриття», то зазначається, що «юридичне поняття “відкриття” ввійшло в диспути колоніальних держав, починаючи від XVI століття, знайшовши особливе вираження в юриспруденції ХІХ століття в судах різних країн, згідно з чим відкриття земель колонізаторами надавало їм виключне право погашати шляхом купівлі або завоювання право власності на ці землі тубільних народів». На думку деяких дослідників, підставою для цієї «доктрини» стали папські документи “Dum Diversas” (1452) і “Romanus Pontifex” (1455) Миколи V та “Inter Caetera” (1493) Олександра VI. Йдеться про акти, якими ці Папи XV століття уповноважували португальського та іспанського королів заволодівати власністю на колонізованих землях, поневолюючи корінні народи.
Як підкреслюється в заяві, історичні дослідження «чітко показують, що ці папські документи, написані в особливому історичному періоді та пов’язані з політичними питаннями, ніколи не вважалися вираженням католицької віри». Водночас, Церква «визнає, що ці папські булли не відображали належним чином однакову гідність та права тубільних народів». Крім того, «вмістом цих документів колонізаторська влада маніпулювала з політичними цілями, змагаючись між собою, щоби виправдовувати неморальні вчинки проти тубільного населення, які іноді чинилися без спротиву з боку церковної влади». А тому справедливо, як зазначають очільники двох дикастерій, буде «визнати ці помилки, визнати жахливі наслідки політики асиміляції та біль тубільних народів і просити пробачення».
У цьому контексті документ цитує слова Папи Франциска: «Нехай же ніколи більше християнська спільнота не дасть заразити себе ідеєю, що одна культура є вищою від інших, або що вдаватися до примусу інших є законним». Нагадується про те, що вчення Церкви підтримує належну пошану до кожної людської істоти, тому Церква «відкидає ті поняття, які не визнають питомі права тубільних народів», включаючи також і «доктрину відкриття».
Врешті, автори «Спільної заяви» нагадують про «численні та повторювані» висловлювання Церкви та Пап на захист прав тубільних народів, починаючи від булли “Sublimis Deus” Павла III (1537), який в урочистий спосіб заявив, що індіанці не повинні «жодним чином позбавлятися свободи чи володіння своїм майном, навіть якщо не прийняли християнської віри; і що вони можуть і повинні вільно та законно втішатися своєю свободою та правом власності на своє майно; що їх жодним чином не можна поневолювати в рабство; а якщо трапиться протилежне, цей акт буде нікчемним і не матиме жодних наслідків». В наші часи солідарність Церкви з тубільними народами дала початок «рішучій підтримці з боку Святого Престолу принципів, які містяться в Декларації ООН про права тубільних народів».
