«Радість без обмежень». Думки про роль осіб з інвалідністю в житті Церкви

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Рівень доступності, підготовки, богословської рефлексії і, врешті, рівень активної участі в душпастирському житті Церкви. Це чотири сфери діяльності для посилення співвідповідальності вірних з інвалідністю, запропоновані в документі «Радість без обмежень», який днями оприлюднила Дикастерія у справах мирян, сім'ї та захисту життя.

Текст являє собою підсумок матеріалів, зібраних під час синодальних слухань, організованих ватиканським органом, на які були запрошені люди з інвалідністю. У публікації зазначається, що «інклюзивна Церква, проголошена Папою Франциском "для всіх, всіх, всіх", запрошує кожного християнина (в тому числі й тих, хто живе з інвалідністю) взяти на себе відповідальність на шляху покликання та місії, які дані кожному з нас у Хрещенні».

Гарантувати доступ

Учасники цього синодального процесу наголошують на необхідності «забезпечити дедалі більшу доступність до місць, богослужінь і документів», а тому вказують на те, що «слід заохочувати усунення архітектурних бар'єрів, які в багатьох випадках роблять храми недоступними, переклади на національні мови жестів та аудіо-опис богослужінь, а також доступність церковних документів шрифтом Брайля». «Було б важливо, – пишуть автори, – якби це відбувалося, починаючи з богослужінь Святішого Отця і документів Святого Престолу». Але, щоб гарантувати цю можливість, додають вони, «було б бажано, щоб кожна конкретна Церква виділяла необхідні фінансові ресурси».

Приготування душпастирів

Другий пункт полягає в тому, що «душпастирі та душпастирські співробітники повинні бути навчені розуміти, що таке інвалідність, як вона впливає на людей в соціальному та церковному плані, а також виклики, з якими стикаються вірні з інвалідністю». Автори також рекомендують готувати "спеціалізованих" катехитів для ведення і супроводу містагогічної подорожі християнської віри з особливою увагою до осіб з інвалідністю і закликають готувати співробітників, які знають, як їх супроводжувати, а також навчати суспільство, щоб воно змінювало своє ставлення до осіб з інвалідністю, дивлячись на них з точки зору їхнього потенціалу, а не з точки зору їхніх обмежень.

Покликані бути місіонерами

«Радість без обмежень» наголошує на важливості підготовки сімей, в яких є особи з інвалідністю, для їх підтримки та навчання осіб з інвалідністю, «щоб ми усвідомлювали своє право/обов'язок брати повноцінну участь у житті Церкви та навчалися бути євангелізаторами», – зазначають автори документа. «Ми можемо бути місіонерами, проголошуючи і поширюючи Боже слово, – йдеться в документі, – а також прислуговувати в Церкві під час богослужінь».

Богословські аспекти

На рівні богословської рефлексії, йдеться далі в документі, «у пошуках цих нових горизонтів богословських роздумів важливо визнати, що інвалідність не пов'язана з гріхом (первородним чи іншим) і що обмеження є невід'ємною характеристикою природи людини, яка завжди була створена на образ і подобу Божу (Бут 1,26-27). Всі ці обмеження були взяті на себе і викуплені милосердним Богом, який втілився і взяв на Себе нашу людську природу в усій її повноті».