Папа про футбол: здатність побачити брата у суперникові
Світлана Духович – Ватикан
Звертаючись 11 травня 2019 року до членів Італійського Спортивного Центру, асоціації з католицьким корінням, яка пропагує спорт як засіб виховання, Святіший Отець зазначив, що боротьбу із суперниками під час спортивних змагань, завжди називають «зустріччю», а не «сутичкою», «бо навіть якщо завжди краще виграти, в певному сенсі виграють обоє». Він наголосив, що у спорті потрібно вбачати в супернику друга та брата.
Під час чемпіонату Європи з футболу два епізоди показали цінність слів Папи Франциска. Перший трапився під час матчу збірної Данії проти Фінляндії, коли данський футболіст Крістіан Еріксен пережив серцевий напад. Гравці обох команд в тиші та в обіймах переживали цей непростий момент. В очікуванні на новину про стан футболіста, фінські вболівальники на трибунах гучно викрикували «Крістіян», а данські – у відповідь «Еріксен», а потім всі разом раділи, коли отримали повідомлення, що його життя поза небезпекою.
Інший епізод відбувся у півфіналі між Італією та Іспанією. Наприкінці матчу, який виграли італійці, тренер збірної Іспанії Луїс Енріке не лише привітав італійську збірну, але й звернувся із закликом до підростаючих молодих поколінь футболістів: «Мені набридло бачити сльози на турнірах для хлопчиків чи дітей, я не знаю, чому вони плачуть, – наголосив він. –Т и повинен починати приймати поразку, привітати свого опонента, і ми повинні навчити дітей не плакати. Ти повинен піднятися і привітати переможця».
Про цінність спорту як засобу для налагодження суспільних зв’язків Єпископ Риму говорив учасникам зустрічі, організованої часописом «La Gazzetta dello Sport» та Італійською федерацією футболу. М'яч, за його словами, є стає засобом запросити інших до дружби, до того, аби «подивитися один на одного, кинути виклик один одному, щоб перевірити свої вміння». «Футбол – це командна гра, у ньому ви не можете розважитися наодинці! І якщо сприймати його таким чином, то він може бути корисним також для голови і для серця в суспільстві, яке ставить на перше місце суб’єктивізм, тобто, віддає основну роль власному “я” як абсолютному принципу».
