Святий Петро та його вакцина
Marcelo Figueroa
«Що Бог очистив, ти не погань» (Ді, 10,15). В перші роки після П’ятидесятниці здоров’я початкового християнського руху, який зароджувався завдяки діянню апостолів, було під загрозою вірусу фундаменталізму на ґрунті юдаїзму. Йшлося про варіант того самого вірусу, що засліпив релігійних провідників, які не бажали побачити сповнення месіанських обітниць в Ісусі. Вірус, який призвів до суду та смертного вироку проти Месії, піддався мутації після Його воскресіння та вознесіння. Загроза пандемії антихристиянської ненависті стала варіантом, що проник також у Христове тіло. Ця загроза була настільки значною, що привела майже до першої схизми всередині Церкви. Цьому розколові вдалося запобігти завдяки проводові Святого Духа під час Єрусалимського собору (пор. Ді, 15). На цій зустрічі був дуже важливий свідок, який визначив остаточний і цілющий поворот для церковної єдності, що перебувала в небезпеці. Святий Петро вже щепився від вірусу фундаменталізму. Те, що саме він прийшов на цей собор з антитілами, необхідними для свідчення на користь інклюзивного та екстенсивного здоров’я Христового царства, стало фундаментальними ліками, щоби зупинити пандемію виключення. Сам Бог мусів переконати святого Петра першим прийняти вакцину, що врятувала спільноту віри від пандемії фундаменталізму. Він повинен був до свого власного тіла прийняти протиотруту, що запобігла потраплянню новонародженої Церкви до «реанімації». Голос Петра під час собору поширився завдяки кисневі Духа єдності, що зміг відвернути легеневу непрохідність негаціоністів нової ери Божого люду.
Це сталося, коли святий Петро перебував на терасі будинку, в якому проживав. Скатертина з ліками включення до Церкви явилася йому в чіткий, але дещо дивний спосіб. На початку Петро відмовився від того, аби її вміст потрапив до його тіла, наважившись читати лекцію про святість перед обличчям божественного наказу: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого» (Ді, 10,14). Але Бог відповів йому: «Що Бог очистив, ти не погань» (Ді, 10,15). Петрові були потрібні аж три дози цих ліків, аби до кінця зрозуміти важливість цього очищення тіла. Коли він над цим роздумував, три чоловіки, немов медперсонал швидкої допомоги, привели його до «осередку вакцинації» – домівки Корнилія в Кесарії (Ді, 10,19-22). Після того, як у присутності зібраної там родини Корнелія він зрозумів, що Бог показав йому, «що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту» (Ді, 10,15), то охристив всіх, давши видимий знак універсального єваристійного здоров’я. Далі, перед обличчям передбачуваних нападів з боку захисників релігійного пуризму, чужого Божим діям у людській історії, святий Петро, переповівши свій особистий досвід, просто сказав: «Хто я такий, щоб міг був стати Богові на перешкоді?» (Ді, 11,17).
На жаль, у наш час деякі фундаменталістські представники християнської віри різних конфесій вливають у багатьох братів і сестер у всьому світі настрої проти вакцинації від Covid-19. Ґрунтуючись на псевдонаукових упередженнях, буквальних тлумаченнях біблійного тексту, ідеологізації науки та на закритих догмах віри, вони переконали багатьох людей не щепитися. Проте, дякувати Богові, переважна більшість християнських лідерів і провідників захищали, підтримали, співпрацювали та дали приклад ефективності доступних проти пандемії вакцин.
Папа Франциск був одним із перших, хто дав приклад, не лише вакцинувавшись, але подбавши, щоби Ватиканська держава придбала необхідну кількість доз для всеохоплюючої вакцинації. Він також надав пріоритет щепленню бідних, марґіналізованих, бездомних, які отримали можливість зробити це всередині Ватикану. Його жести супроводжувалися словами, як ось ці: «Заслуговує на похвалу важка праця лікарів, медбратів і медсестер, медичного персоналу, капеланів і волонтерів, які протягом цього важкого періоду, крім лікування хворих, ризикуючи своїм життям, були також родичем і приятелем, яких тим не вистачало. Визнаючи зусилля, докладені з метою винайдення ефективної вакцини від Covid-19 за такий короткий час, хочу ще раз наголосити, що широка імунізація повинна вважатися “загальним спільним благом”, а це поняття вимагає конкретних дій, що надихатимуть увесь процес досліджень, виробництва та розповсюдження вакцин» (Послання Папи учасникам ХХVII Іберо-американського саміту Глав держав і урядів).
Прийшов час зрозуміти, що якщо хочемо поширювати дар життя та здоров’я народів, відповідальні християни повинні всім можливими способами пропагувати важливість щеплення від Covid-19 і сприяти загальному доступові до вакцин. Так званий «колективний імунітет» вдасться досягти лише тоді, коли всі овечки в спокої прямуватимуть до зелених пасовищ здоров’я серед темної долини смерті (пор. Пс, 23). Нехай же приклад святого Петра, як і Святішого Отця, послужить заохоченням, аби все це незабаром здійснилося!
