Сицилія: відродження, що розпочалося з усмішки та насіння цукіні
Giada Aquilino / Світлана Духович – Ватикан
У в’язниці сицилійського міста Раґуза з’явився город «Laudato si’», який започаткував Бруно, один із в’язнів. Спочатку він насадив там особливий сорт насіння цукіні, поширений в Сицилії, який на місцевому діалекті називають «tinniruma». Це насіння він отримав у дарунок від асоціації «Ci Ridiamo Sù» (з італ. Ми з цього сміємося), заснованої 2007 року, що займається комічною терапією: волонтери цієї асоціації, переодягаючись у клоунів, відвідують різні відділення лікарень, зокрема, онкологічні та педіатричні, для того щоб підняти на дусі пацієнтів і, таким чином, полегшити їхнє страждання.
Від пошиття масок до насіння цукіні
«Від квітня минулого року, коли почалася пандемія, ми розпочали в Рагузі проект з пошиття захисних масок для лікарень та закладів для осіб з інвалідністю. До цього проекту ми залучили місцеву в'язницю», – розповів Фабіо Ферріто, президент асоціації “Сi Ridiamo Sù”. Пенітенціарній установі, де перебувають 180 в’язнів, вони подарували швейну машинку, а також необхідні матеріали. В’язні виготовили понад тисячу масок і щоб подякувати їм за їхню працю, асоціація подарувала їм насіння цукіні.
Першим цим насінням вирішив скористатися Бруно, який кинув насіння в землю на в’язничній території, яка до того часу не використовувалася. Насіння зросло і пізніше, за згодою директора в’язниці, волонтери асоціації запропонували посадити також й інші рослини і спільно з в’язнями почали насаджувати город, який назвали іменем енцикліки Папи Франциска.
Стосунки із землею та з ближніми
Основна мета цього проекту, за словами президента «Сi Ridiamo Sù», полягає в тому, щоби дати в'язням можливість проявити себе, подолати почуття ізоляції, розчарування, особистої та колективної напруженості. Волонтери асоціації прагнуть допомогти ув’язненим навчитись підтримувати стосунки, засновані на взаємообміні, діалогові, відкритості на спільноту, а також отримати професійні навички, бо також і у в’язниці не можна забувати про те, що «праця – це необхідність, вона є частиною сенсу життя на цій землі, шляхом дозрівання, розвитку людини та особистої реалізації» (Laudato si', 128).
Пошана до землі
З часом, проект в’язничного городу розвинувся, відповідаючи дедалі більше критеріям Laudato si'. «Ми передбачили використання пробіотиків та біодинамічних методів землеробства, – пояснив Фабіо Ферріто, – прагнучи створити сад, який забезпечує якість продукції та пошану до землі». Догляд за городом має замкнутий цикл, тому що в ньому використовуються кухонні відходи, органічні відходи з ґрунту, не використовуються хімікати, фунгіциди чи антибіотики. Вони використовують компостер, щоб уникнути розсіювання в ґрунті агресивних мінералів, які можуть бути забруднювачами для джерел води. Також використовуються мацерати кропиви чи часнику, як органічні добрива, що дозволяють запобігати зараженню вирощуваних культур бактеріями або грибками.
Не лише цукіні
Лише за рік на трьох земельних ділянках, наданих тюремним керівництвом, вирощують сезонні овочі – від помідорів до салатів, від баклажанів до фенхелю. На найбільшому з трьох, на 2500 квадратних метрах, ростуть також бобові, артишоки, а також тропічні та субтропічні рослини, такі як манго, папайя, авокадо, ківі та агрус. Приводом для гордості для асоціації та для в’язнів є також спорудження теплиці для полуниць з гідропонним вирощуванням з використанням квантової музики: як виявилося, певні частоти позитивно впливають на здоров’я рослин, сприяючи проростанню, росту та більшій стійкості до патогенних мікроорганізмів.
Надії на майбутнє
Директорка в’язниці Джованна Мальтезе була вражена результатами проекту «Город Laudato si’», бо в період карантину, запровадженого внаслідок пандемії, ув'язнені мали нагоду для безперервного контакту з землею. Крім того, це допомагало їм уникати неробства і бачити конкретні результати своєї праці.
Бруно зазначив, що він покладає «великі надії на проект, усвідомлює його цінність і сподівається, що після того, як відбуде покарання, набуті професійні навички допоможуть йому знайти роботу». Це мрія Бруно, як і багатьох інших ув’язнених рагузької тюрми. Вони, а також волонтери асоціації «Сi Ridiamo Sù» мають ще одну мрію: подарувати Папі Франциску кошик з їхніми продуктами.
