Концертом Харківської Опери в Римі завершився тиждень молитов за Україну

Світлана Духович – Ватикан

Повномасштабна війна в Україні спричинилася до того, що за останній рік у світовому інформаційному просторі значно зросла кількість новин про Україну. Зазвичай – і це закономірно – йдеться про інформацію, пов’язану з бойовими діями. Численні українські митці усвідомлюють свій обов’язок сприяти тому, щоб ці новини не були єдиним джерелом обізнаності про їхню батьківщину, і тому в різних країнах світу стараються ознайомити зі всією багатовіковою культурною спадщиною свого народу, щоб показати свою ідентичність й донести, що саме вони захищають у цій війні.

В рамках заходів, організованих в Римі та у Ватикані в контексті річниці широкомасштабної війни в Україні, у вівторок, 28 лютого 2023 р., в Palazzo della Cancelleria, що є екстратериторіальною будівлею Святого Престолу, відбувся концерт класичної та сакральної музики Харківського національного академічного театру опери та балету імені Лисенка. Цей захід відбувся завдяки зусиллям Християнського благодійного фонду «Покров» (м. Харків) та Посольства України при Святому Престолі.

Музиканти, що супроводжують молитовні заходи

Перед початком концерту зі вступним словом до присутніх звернулися Посол України при Святому Престолі Андрій Юраш, Заступник Секретаря зі стосунків з державами Святого Престолу монсеньйор Мирослав Ваховський та представник Християнського благодійного фонду «Покров» Сергій Трунов.

Пан Андрій Юраш пригадав, що представники Харківської Опери вже не вперше у цьому ватиканському палаці: ще в липні минулого року вони брали участь у представленні пам’ятної срібної медалі «Мир в Україні», яку випустив Монетний двір Держави-Міста Ватикану. Їхня музика супроводжувала також спільну молитва за Україну, що відбулася 21 лютого в базиліці Сант-Андреа-делла-Валле за ініціативою Посольства.

Звернувши увагу на репертуар концерту, пан Посол підкреслив, що окрім всесвітньо відомих сакральних творів, до нього увійшли також твори українських авторів, які показують, наскільки «музична спадщина України доповнює і розширює європейську традицію».

Україна прагне чути мелодійний звук миру

«Присутні тут митці та їхні твори, – зауважив у своєму вступному слові монсеньйор Мирослав Ваховський, – нагадують нам, насамперед, про те, що прагне чути Україна: не оглушливий гуркіт зброї, що забирає життя, а мелодійний звук миру, який вчиняє більш конкретною всяку надію». Він додав, що всі заходи, які відбулися протягом тижня у контексті річниці війни в Україні, стали нагодою, аби «висловити близькість до мученицького українського народу», і насамперед, нагодою для молитви за те, «аби війна, страждання та смерть якнайшвидше поступилися місцем справедливому та тривалому мирові».

Харківські діти, що малюють у метро

У своєму привітальному слові пан Сергій Трунов, представник БФ «Покров» розповів присутнім, що Харків постійно перебуває під обстрілами російських військових, але, незважаючи на це, навіть ті частини області, які раніше були окуповані, потроху починають відновлюватися. Він зазначив, що їхній фонд опікується дітьми та їхніми матерями, які залишилися у місті. «Навіть у бомбосховищах і підземних станціях метро діти, які ховаються від ракетних обстрілів, продовжують гратися, присвячувати час творчості та навчанню», – підкреслив він, додаючи, що вони привезли з Харкова деякі дитячі малюнки, які були намальовані в харківському метро. Ці малюнки були виставлені в одному із залів, виділених для мистецького заходу.

Культурна місія музикантів

«Вже майже рік ми виконуємо культурну місію, – зазначив в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News Головний диригент Харківського національного академічного театру опери та балету Дмитро Морозов, – ми показуємо людям різних країнах – у Словаччині, Німеччині, Австрії, Франції, Італії та багатьох інших – що Україна має свою культуру – виконавську, композиторську, вокальну і оперну. Ми показуємо всьому світу, що Україна – це Європа і ми чесно робимо свою справу на культурному фронті».

Головний диригент зазначає, що у два перші місяці всім артистам театру було дуже важко, як і всім іншим мешканцям Харкова. У квітні вони отримали дозвіл на виїзд, щоб сповняти свою мистецьку місію за кордоном. Спершу вони виїхали до Литви, де перебували місяць, під час якого продовжували давати концерти. Пізніше їм надала притулок Словаччина. «Ми дуже вдячні цій країні, яка надала нам притулок і змогу бути усі разом, – підкреслює він, – бо для нас театр – це вже як сім’я, це єдина родина. Нас у Словаччині двісті двадцять дорослих осіб і двадцять вісім дітей. Це майже половина нашої трупи, бо до всього творчого колективу входить чотириста тридцять чотири особи. А загалом, колектив театру – сімсот сорок людей: це і балет, і хор, і солісти, і артисти мімансу і оркестр».

Джерело натхнення – це рідний дім

«Співати було дуже важко, особливо в перші місяці, бо співали ми у себе вдома, в Харкові, коли на вулицю було страшно виходити», – ділиться Ганна Маринчак, солістка Харківського національного театру опери та балету. На її устах з’являється усмішка, коли вона пригадує, що до війни сусіди сердилися, коли вона співала вдома, а у ті місяці «всі були щасливі, бо це означало, що хтось живе, хтось є в квартирі, що дім живе і все добре».

Ганна каже, що якщо би не почуття професійного обов’язку, вона би не покидала Харків. «Ми розуміємо, що ми маємо бути тут за кордоном і нагадувати людям, що в Україні йде війна, – зазначає вона. – А додому, звісно, ми їздимо періодично. Без дому ніяк. Дім – це місце сили: всю свою силу, енергію черпаємо звідти. Я їздила туди всього на всього на три дні, при чому чотири дні в дорозі. Але ці три дні дають стільки сил, стільки енергії, що ти потім літаєш два місяці».