Архиєпископ Каччя: бідність – це скандальне явище, яке потрібно викорінювати
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Якщо нинішні тенденції збережуться, лише третина країн світу скоротить рівень бідності вдвічі протягом наступних шести років, як це передбачено Порядком денним ООН у сфері сталого розвитку до 2030 року. І «скандальна реальність» полягає в тому, що зобов'язання щодо подолання багатовимірних аспектів бідності є «недосяжним для багатьох країн, що розвиваються», що змушені «відволікати дорогоцінні ресурси на погашення непідйомних боргів». На цьому 9 липня 2024 р. наголосив архиєпископ Габріеле Каччя, Постійний Спостерігач Святого Престолу при ООН, виступаючи під час Політичного форуму високого рівня зі сталого розвитку, організованого в Нью-Йорку за сприяння Економічної та Соціальної Ради ООН.
Підтверджуючи, що бідність залишається «найбільшим глобальним викликом, з яким ми стикаємося», ватиканський дипломат підкреслив, що це лихо зачіпає «не тільки фінансові ресурси», але проявляється «в різних формах, які вимагають комплексного підходу», узгоджуючи «заходи, засновані на грошах, з комплексною політикою, спрямованою на вирішення негрошових обмежень, з якими щодня стикаються мільйони людей», як от в тому, що стосується освіти, охорони здоров'я, соціального захисту.
Насправді, як підкреслив представник Святого Престолу, існує значна диспропорція між відсотком державних витрат на основні послуги в країнах з розвиненою економікою і в країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються. Тому необхідно вжити «радикальних і трансформаційних» заходів щодо боргу, наприклад, через «впровадження стратегій реструктуризації боргу», які забезпечать країнам, що розвиваються, «фіскальний простір, необхідний їм для інвестицій у своє населення».
Водночас архиєпископ Каччя зазначив, що в світі спостерігається «тривожний рівень голоду і недоїдання». Економічні кризи, зміна клімату та конфлікти посилюють вразливість мільйонів людей, «віддаляючи картину світу без голоду. У зусиллях, спрямованих на вирішення цієї надзвичайної ситуації, за його словами, залишається центральною роль, яку відіграють недержавні гравці, включаючи Католицьку Церкву. Однак покладання на короткострокові рішення є недостатнім, зазначив він, наголошуючи на необхідності «діяти з посиленим відчуттям невідкладності», щоб зменшити голод, а також трансформувати продовольчі системи та забезпечити «сталість, стійкість і справедливість» у виробництві та розподілі продовольства.
