ЦЕРКВА

ІІ Ватиканський Собор - новий подих Церкви. Проща Павла VI на Святу Землю

У період між другою та третьою сесіями Другого Ватиканського Собору відбулася історична подія – паломництво Наступника святого Петра у землю, звідки Євангеліє поширилося на ввесь світ та звідки у вирушили в місійну подорож святі Петро та Павло. Там, у Єрусалимі, відбулася не менш історична зустріч між Єпископом Риму та Константинопольським патріархом, яка оживила прагнення прямувати шляхом, який приведе до спільної Євхаристійної чаші.

о. Андрій Твердохліб

Дорогі радіослухачі, у попередній передачі ми розглянули слова папи римського, сказані у день закриття другого соборового періоду, та дізналися про деякі події, що відбувалися у світі й мали відлуння під час його проведення. В даній передачі ми розглянемо перебіг паломництва Святішого Отця на Святу Землю, яке тривало всього три дні, однак мало досить насичену програму.

Аудіоверсія

Як Папа Павло VI вже оголосив соборовим отцям під час закриття другої сесії, 4 січня 1964 року він розпочинав паломництво до землі, звідки розпочалося християнство. Сама ця новина була не лише несподіваною, але й піднесла на дусі соборових отців. Складно заперечити що таке бажання було плодом ІІ Ватиканського Собору, оскільки годі собі навіть уявити про прийняття такого рішення поза цим переломним моментом у житті всієї католицької Церкви. Водночас ця подорож була також проявом волі нового папи перейти до практичного застосування побажань єпископів, зібраних у Римі. Паломництво Папи Павла VI до Святої Землі мало місце тоді, коли уся Церква роздумувала над своїм станом під час соборових засідань, і зустріч між папою римським та константинопольським патріархом певною мірою стала точкою опори для усього Собору тією мірою, що початкове духовне натхнення перетворилося у вчинок сопричастя найвищої цінності. Наслідки цієї зустрічі були помітні вже восени 1964 року, на початку третього соборового періоду – до Риму нарешті прибули представники константинопольського патріархату в якості спостерігачів на Соборі.

Отже четвертого, п’ятого і шостого січня 1964 року Папа Павло VI здійснив паломництво до Святої Землі. Це була подорож, яка мала велике історичне значення. Її метою було повернення до джерел християнства, відвідання місць, де народився та жив Ісус Христос, а також молитва до Господа, Який супроводжує Церкву у її земному паломництві.

Вранці 4 січня папа вирушив до римського аеропорту Фіюмічіно разом із трьома кардиналами, які його супроводжували. Склад групи доповнювали також ще інших дев’ять осіб. Безпосередньо в аеропорту папську делегацію проводжали Антоніо Сеньї, президент Італійської Республіки та Альдо Моро, голова Ради міністрів. Після перельоту літак з папою на борту приземлився в аеропорту міста Амман, столиці Йорданії, де його зустрів король Хусейн разом із урядовою делегацією. Зустріч та офіційний прийом були надзвичайно теплими. Також зустріти папу в аеропорті міста Амман прибули всі шість східних католицьких патріархів. Після привітання короля Йорданії, папа машиною перемістився до Єрусалиму, дорогою зробивши дві короткі зупинки: на березі ріки Йордан та у Віфанії, де помолився при гробниці Лазаря.

О 16:40 папа увійшов до Єрусалиму через Дамаські ворота. Там його зустрічали усі представники цивільної влади, східні католицькі патріархи, архиєпископи та єпископи, брати францисканської кустодії Святої Землі та багато інших ченців і черниць. Також були присутніми численні представники різних православних церков та протестантських спільнот. Ентузіазм та радість зібраних людей не дозволили повністю дотриматися протоколу і папа не зміг там виголосити своє привітальне слово. Далі Святіший Отець розпочав молитву Хресної дороги, яка завершилася Святою Месою в базиліці Гробу Господнього. Опісля він проказав молитву, звернену до Ісуса, яка була водночас вираженням його христоцентричної духовності та містила в собі мету всього паломництва. Зокрема, в ній були такі слова: «Господи Ісусе, наш Відкупителю та пастирю, подай нам здатність любити, згідно з твоєю волею, щоб наслідуючи твій приклад та завдяки твоїй благодаті, ми любили Тебе і всіх тих, хто у Тобі є нашими братами».

Вечір першого дня паломництва був сповнений різними зустрічами. Серед них зокрема були такі: із грецьким православним патріархом Єрусалиму, із вірменським православним патріархом Єрусалиму та зустріч із Священним Синодом Єрусалимської греко-православної Церкви у повному складі. О 22:20 папа вирушив до базиліки святої Анни, де зустрівся із східною католицькою ієрархією та католицькими вірними різних обрядів. День завершився о 23 годині молитвою в базиліці Агонії Господньої (Церква Всіх Націй).

Наступного дня, о сьомій годині ранку, Папа Павло VI вирушив із Єрусалиму до Галилеї, щоб відвідати Вифлеєм, Назарет, Капернаум та гору Блаженств. Прибувши до Назарету, він відслужив Святу Месу в храмі Благовіщення. Після її завершення він подарував цій базиліці богослужбові ризи, в яких він очолив богослужіння, чашу та діадему із діамантами для того, щоб коронувати образ Матері Божої, який вшановується в цьому храмі. Тоді папа вирушив до Тиверіадського моря та відвідав церкву першості апостола Петра і руїни синагоги в Капернаумі. О 14:30 Святіший Отець прибув до гори Блаженств, а через годину – до гори Тавор. Ввечері, о 19:20 він зупинився на молитву на горі Сіон у світлиці Тайної Вечері, після чого відбулася коротка зустріч із президентом Ізраїлю Залманом Шазаром та представниками уряду.

Опісля в осідку Апостольської делегатури в Єрусалимі Єпископ Риму прийняв о 21:30 з візитом вселенського православного патріарха Атенагора І. Це була окрема історична подія. Майже тисячу років перед цим папа римський та константинопольський патріарх взаємно наклали один на одного екскомуніку. Тепер же їхні наступники зустрічаються та виявляють взаємне довір’я і бажання разом ступати Божою дорогою. На завершення цієї зустрічі папа подарував патріархові чашу, символ надії та бажання мати можливість одного дня разом звершувати Євхаристію. Тоді обоє разом помолилися молитву «Отче наш», відповідно латинською та грецькою мовами. В такий спосіб завершувався цей історичний день та екуменічна зустріч, які нарешті розпочали шлях пошани та братерства.

Вранці 6 січня папа залишив Єрусалим та переїхав до Вифлеєму, де його зустрів мер міста, який у своїй привітальній промові повідомив про рішення мерії назвати головну вулицю міста на честь Папи Павла VI. Далі Святіший Отець очолив Святу Месу в базиліці Різдва. Опісля папа знову повернувся до Єрусалиму, де здійснив візит ввічливості до константинопольського патріарха.

Перш ніж вирушити в аеропорт міста Амман, папа ще здійснив візити до вірменського православного патріарха, до католицького єрусалимського патріарха, зустрівся із представниками цивільної та військової влади Єрусалиму та привітав паломників до Святої Землі із Мілану. Тоді о 13:15 вирушив до Йорданії, звідки вилетів до Риму.

Коли Папа Павло VI прибув до римського аеропорту Чампіно, його зустріли представники центральної влади Італії, як цивільної, так і військової. Тоді папський кортеж приїхав до Колізею, щоб обмінятися привітаннями із мером італійської столиці. І врешті, о 21:00, папська делегація досягла площі святого апостола Петра. Ще того вечора папа звернувся зі своїм словом до вірних та до Священної Колегії кардиналів.

Зміст цих двох звернень та наслідки паломництва Папи Павла VI до Святої Землі ми розглянемо у наступній передачі.

___________________

Джерела:

Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 35-37.

Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 91-92.

Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 84.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 143-156.