Папа про подорож у Азію та Океанію: погляд на Церкву з іншої перспективи
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Я дякую Господу, що дозволив мені, як старому Папі, здійснити те, чого я прагнув, будучи молодим єзуїтом!» – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свої роздуми, якими поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 18 вересня 2024 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Повернувшись минулої п’ятниці з найтривалішої Апостольської подорожі свого понтифікату, згідно зі звичаєм Святіший Отець поділився з паломниками деякими думками про значення відвідин деяких країн Азії та Океанії.
Слідами святого Павла VI
Наступник святого Петра нагадав, що шлях до цієї частини світу проклав його попередник святий Папа Павло VI, який 1970 року став «першим Папою, який полетів назустріч сонцю, що сходить», відвідуючи Філіппіни та Австралію протягом тривалішого часту та зупинившись на короткий час у багатьох інших країнах Азії та на Самоа. «Це була незабутня подорож! У цьому я теж намагався наслідувати його приклад, але, маючи за плечами трохи більше років, обмежився чотирма країнами: Індонезією, Папуа-Новою Ґвінеєю, Східним Тимором і Сінгапуром», – сказав Святіший Отець.
Погляд на Церкву з іншої перспективи
Перше спостереження, яким поділився Папа, яке, за його словами, «спонтанно спадає на думку», полягає на в тому, що у нашій уяві про Церкву «ми досі залишаємося надто європоцентричними», або ж «західними». «Насправді ж, Церква є набагато більшою, набагато більшою від Риму та Європи, набагато більшою, і дозволю собі це сказати: набагато живішою!» – наголосив він, зауваживши, що відчув це, зустрічаючись з цими спільнотами, слухаючи свідчення священників, черниць, мирян, зокрема, катехитів. Це Церкви, «які не займаються прозелітизмом, а зростають через приваблення».
Співчуття як дорога свідчення
Далі Папа перейшов до представлення кожного з етапів цієї подорожі, першим з яких була Індонезія, де християни становлять приблизно 10%, а католики – лише 3%. «Але я зустрів живу, динамічну Церкву, здатну жити Євангелієм і передавати його в цій країні, яка має дуже шляхетну культуру, схильну до гармонізації розмаїття, і в той же час має найбільшу присутність мусульман у світі. У цьому контексті я отримав підтвердження того, що співчуття – це дорога, якою християни можуть і повинні прямувати, щоб свідчити Христа Спасителя і водночас зустрічатися з великими релігійними та культурними традиціями», – сказав він, нагадавши, що гасло цього візиту «Віра, братерство, співчуття» показує те, як Євангеліє входить у щоденне життя цього народу. «Там я побачив, що братерство - це майбутнє, це відповідь на антицивілізацію, на диявольські плани ненависті та війни», – додав Наступник святого Петра.
Лабораторія цілісного розвитку із євангельською закваскою
Далі Святіший Отець зазначив, що в Папуа-Новій Ґвінеї він побачив «красу місіонерської Церкви, яка виходить назовні». Він зауважив, що там різні етнічні групи «говорять понад вісьмастами мовами», що є «ідеальним середовищем для Святого Духа, Якому подобається проголошувати послання любові в симфонії мов». «Там, в особливий спосіб, головними дійовими особами були і досі залишаються місіонери та катехити. Моє серце раділо від того, що я зміг провести деякий час з сучасними місіонерами і катехитами; я був зворушений, слухаючи пісні і музику молодих людей: у них я побачив нове майбутнє, без міжплемінного насильства, без залежностей, без економічного або ідеологічного колоніалізму; майбутнє братерства і піклування про прекрасне природне середовище. Папуа-Нова Ґвінея може стати “лабораторією” такої моделі цілісного розвитку, натхненого "закваскою" Євангелія», – сказав Папа.
Ковток «весняного повітря»
Переходячи до наступного етапу, Наступник святого Петра зауважив, що в Тиморі-Лешті особливим чином проглядається «сила християнського послання у сприянні загальнолюдському та суспільному розвиткові». «Там Церква поділяла з усім народом процес здобуття незалежності, завжди направляючи його до миру і примирення. Це не ідеологізація віри, ні, це віра, яка стає культурою і водночас просвітлює, очищає і підносить її. Ось чому я знову наголосив на плідних стосунках між вірою та культурою, на яких під час свого візиту вже наголошував святий Іван Павло ІІ», – сказав він, додаючи, що найбільше його вразила зустріч з цим народом, який серед різних випробувань зумів зберегти радість, який є народом, «мудрим у стражданні». «Це народ, який не тільки народжує багато дітей – а там було море дітей, багато, – але й вчить їх усміхатися», – мовив Папа, підкреслюючи, що це є гарантією майбутнього. «Словом, у Східному Тиморі я побачив молодість Церкви: сім'ї, діти, молодь, багато семінаристів та аспірантів до богопосвяченого життя. Я б сказав, без перебільшення, що вдихнув там “весняного повітря”!» – додав він.
Свідки надії, більшої від заробітку
Врешті, якщо йдеться про заключний етап подорожі, то Святіший Отець зауважив, що Сінгапур дуже відрізняється від трьох попередніх країн. «Дуже сучасне місто-держава, економічний і фінансовий центр Азії і не тільки. Християни становлять там меншість, але вони, тим не менш, творять живу Церкву, яка прагне будувати гармонію та братерство між різними етнічними групами, культурами та релігіями», – розповів він, зазначивши, що також і в багатому Сінгапурі є «малі», що слідують за Євангелієм і стають сіллю та світлом, «свідками надії, більшої від тієї, яку може гарантувати економічний прибуток».
