Папа: довіритися Євангелію, що містить обітницю спасіння та вічності
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«В ті дні, після великого горя, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла», – говорить Ісус, слова Якого записав святий євангелист Марко. Як зауважив Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 17 листопада 2024 р., маючи перед собою такі страждання, багато людей можуть подумати про кінець світу, але Господь використовує цю нагоду, щоб запропонувати іншу перспективу: «Небо й земля проминуть, а мої слова не проминуть». Промовляючи до паломників і римлян, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, Святіший Отець заохотив замислитися над цими двома аспектами: те, що промине і те, що залишиться.
Минущість дійсності цього світу
Як зазначив Наступник святого Петра, в деяких життєвих обставинах, особливо тоді, коли переживаємо кризу чи досвід падіння, або ж коли бачимо навколо себе біль, спричинений війнами, насильством, стихійними лихами, то з’являється відчуття, «що все прямує до кінця, і що навіть найкращі речі минають». «Кризи і невдачі, якими б болючими вони не були, важливі, бо вчать нас віддавати всьому належне, не прив'язуватися серцем до реалій цього світу, бо вони пройдуть: їм судилося зникнути», – підкреслив він.
Новий сенс
Водночас, вів далі Папа, Ісус говорить про те, що залишається: все минає, але навіки залишаються Його слова. «Таким чином, Він заохочує нас довіритися Євангелію, яке містить обітницю спасіння і вічності, і більше не жити під страхом смерті», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що в той час, як усе минає, залишається Христос, в Якому «одного дня наново віднайдемо речі та людей, які проминули і які супроводжували нас у земному житті».
«У світлі цієї обітниці воскресіння кожна реальність набуває нового сенсу: все вмирає, і ми теж колись помремо, але ми не втратимо нічого з того, що побудували і любили, бо смерть стане початком нового життя», – мовив Наступник святого Петра, підкреслюючи, що серед скорботи, криз і невдач «Євангеліє заохочує нас дивитися на життя та історію без страху втратити те, що закінчується, а з радістю за те, що залишається: не забуваймо, що Бог готує для нас майбутнє життя і радості».
