Номаделфія – спільнота як родина, де все ґрунтується на братерстві
Олена Комісаренко
«Я змінюю цивілізацію, починаючи із самого себе» – ці слова отця Дзено Салтіні стали не лише духовним кредо, а й конкретною життєвою позицією для спільноти Номаделфія, яка вже багато років існує в Італії як жива модель євангельського братерства. На відміну від звичних форм соціального співжиття, Номаделфія пропонує радикально інший спосіб організації суспільства: без приватної власності, без грошових відносин всередині спільноти, із повною довірою між людьми. Цей стиль життя зроджений із віри в Євангеліє і глибоко вкорінений у соціальному вченні Католицької Церкви.
Визнання спадщини отця Салтіні
До кінця 1970-х років Номаделфія пройшла складний шлях боротьби, відродження та становлення як альтернативної моделі суспільного життя. Проте найважливішим знаком визнання її місії стала перша зустріч з Папою Іваном Павлом II. 12 серпня 1980 року вся громада Номаделфії вирушила до Кастель-Ґандольфо, літньої папської резиденції, де Святішому Отцеві було представлено один з традиційних вечорів Номаделфії, – театралізовану виставу, що ілюструвала життя громади. Отець Дзено Салтіні, якому на той час вже виповнилося 80 років життя, також був присутній на цій події.
Звертаючись до номадельфійців, святий Іван Павло II виголосив слова, які стали своєрідним духовним підтвердженням унікальності їхньої спільноти: «Якщо ми покликані бути Божими дітьми і братами один для одного, то закон, який називається Номаделфія, є передбаченням і провісником того майбутнього світу, до якого ми всі покликані».
Цінності, що формують стиль життя
Центральною цінністю Номаделфії є братерство – не як абстрактна ідея, а як конкретний, щоденний спосіб буття. Його втілення охоплює всі аспекти життя: економіку, працю, взаємну допомогу, виховання дітей. У центрі цього бачення – людина як особа з її матеріальними, духовними, емоційними, освітніми та релігійними потребами. Соціальна справедливість для Номаделфії – це передусім пошана до цих потреб, відповідальне ставлення до кожного, особливо до найслабших.
Номаделфійці переконані: гідність особи важливіша за ефективність, продуктивність чи прибутковість. Тому у спільноті немає індивідуального володіння речами: житло, їжа, засоби пересування, інструменти – усе спільне. Власність тут не вважається особистим правом, а даром, довіреним Богом, за який кожен дає звіт через служіння іншим. Цей принцип тісно пов'язаний із концепцією євангельської убогості як стриманості: володіти лише тим, що справді необхідне для гідного життя. Такий підхід глибоко відповідає вченню Католицької Церкви, зокрема – принципу універсального призначення благ.
У Номаделфії праця – це не лише засіб до існування, а глибоко духовний акт, форма співпраці з Богом і ближніми у творенні спільного блага. Вона вкорінена у біблійну антропологію, де праця є участю у Божому ділі збереження і розвитку Створіння. Посадити дерево, нагодувати дитину, майструвати меблі, доглянути старенького – уся праця має однакову гідність, бо виконується з любов’ю. Цінність праці вимірюється не її прибутковістю, а мірою жертовності та служіння.
Економічна модель спільноти базується на відмові від приватного нагромадження та на визнанні речей як дару, який має служити добру всіх. Усі, хто працює в Номаделфії, роблять це без грошової винагороди. У такий спосіб праця повертає собі первісну гідність як благословення і шлях до зростання в любові.
Родини разом: структура спільного життя
Номаделфія організована у родинні групи, невеликі спільноти з 3–5 сімей та неодружених осіб (загалом 20–35 людей), які живуть не просто поруч, а в тісному єднанні побуту, виховання і молитви. Фізично родинна група складається з одного центрального будинку (кухня, їдальня, кімнати для спільної діяльності) і малих будиночків, у яких мешкають окремі родини, зберігаючи певну приватність. У кожній групі є каплиця, що є духовним серцем життя.
Призначений відповідальний за групу допомагає підтримувати гармонію між її членами та координує господарські справи. Одним із ключових принципів організації є присутність батьків у домі: графік праці складається так, щоб діти завжди мали поруч хоча б одного з дорослих. Раз на тиждень відбувається спільна праця всієї групи, у саду, майстернях чи прибиранні, як момент виховання, спілкування й відповідальності.
Однією з найяскравіших рис Номаделфії є опіка над дітьми, які залишилися без батьків. Саме турбота про сиріт стала першою відповіддю отця Дзено на післявоєнну соціальну кризу. Сьогодні ця місія продовжується через форму сімейного опікунства (affido familiare), юридично визнану в Італії.
У Номаделфії дитина приймається в родину з усіма правами і обов'язками тому, що виховання – це справа не лише батьків, а всієї спільноти. Діти вчаться через приклад: бачачи, як дорослі моляться, працюють, прощають, служать. Цей досвід є школою любові, відповідальності та довіри. Він формує особистостей, які здатні не лише адаптуватися до світу, а й змінювати його зсередини починаючи із самих себе.
Номаделфія і Папа Франциск
17 грудня 2016 року спільноту Номаделфії прийняв у Ватикані Папа Франциск. Ця зустріч, що відбулася у Климентинському залі Апостольського палацу, стала ще одним проповистим знаком того, що шлях, яким іде Номаделфія, перебуває в глибокій гармонії з серцем Церкви. У своїй промові Папа високо оцінив їхню вірність Євангелію, підкресливши важливість свідчення братерства в сучасному світі.
Однак ще потужнішим жестом підтримки став пастирський візит Папи Франциска до Номаделфії, який відбувся 10 травня 2018 року. Того дня він особисто відвідав одну з родинних груп і зустрівся з усією спільнотою. У зверненні до присутніх Папа сказав: «Номаделфія — це пророча реальність, яка намагається втілити нову цивілізацію, реалізуючи Євангеліє як стиль життя, добрий і прекрасний». Ці слова не лише надихнули мешканців спільноти, але й стали визнанням їхнього шляху як автентичного способу євангелізації через життя. У час, коли багато людей втрачають орієнтири, досвід Номаделфії засвідчує, що можливо будувати суспільство, де любов, довіра й солідарність не виняток, а норма.
