Папа: Недостатньо привести дитину на світ, аби зватися її батьками
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Не потрібно боятися обрати дорогу всиновлення, взяти на себе ризик прийняття. На цьому наголосив Папа Франциск, роздумуючи під час загальної аудієнції в середу, 5 січня 2022 року, над постанню святого Йосифа як батька Ісуса. Варто зауважити, що у проведенні таких зустрічей від цього року впроваджується практика, що читання і підсумки катехизи різними мовами читають не тільки священики, що працюють у державному секретаріаті, але й миряни і богопосвячені особи, що працюють у різних ватиканських існтитуціях.
Промовляючи до паломників, які зібралися в залі Павла VI у Ватикані, Папа розпочав із наголошення на тому, що євангелисти представляють Обручника названим батьком, а не біологічним: Матей уточнює це, не використовуючи дієслово «породив» в стосунку до Йосифа та Ісуса в генеалогії, а Лука пише, що він був батьком Ісуса «як вважали» інші.
Давній інститут усиновлення
Святіший Отець звернув увагу на те, що для того, аби зрозуміти батьківство Йосифа, потрібно пам’ятати, що на стародавньому Сході дуже поширеним був інститут усиновлення, більше ніж у наші часи. Про це свідчить також закон левірату, коли брат був зобов’язаний взяти собі жінку померлого брата, якщо покійний не мав дітей, а первісток у такому зв’язку вважався сином померлого, щоб зберегти його спадкові права та його рід.
Право надати ім’я
Далі Папа підкреслив, що як офіційний батько Ісуса, святий Йосиф користується правом назвати сина, «юридично його визнаючи». Як пояснив Святіший Отець, у давнину ім’я було підсумком ідентичності особи, а змінити його означає змінити себе самого. Так сталося з Абрамом, ім’я якого Бог перемінив на «Авраам», що означає «батько багатьох». Так і старозавітний Яків був названий «Ізраїлем». «Але, насамперед, – додав він, – надавати комусь чи чомусь ім’я означало підтверджувати свою владу над тим, що було назване, як це чинив Адам, даючи назви всім звірям». Йосифові же було об’явлене ім’я, яке він повинен дати прибраному синові. Як пояснив ангел, Він буде зватися «Ісусом», що означає «Господь спасає». Ім’я надав «справжній Отець».
Хто є справжніми батьками
За словами Наступника святого Петра, цей особливий аспект постаті святого Йосифа дає змогу замислитися над батьківством і материнством. Бо наше суспільство є «сирітським». «Не вистачить привести дитину на світ, щоби називати себе її батьком чи матір’ю», – сказав він, цитуючи Апостольського листа Patris corde, в якому стверджується, що батьками стається не тоді, коли народили дитину, але тоді, коли піклуються нею, і щоразу, коли хтось бере відповідальність за життя іншого, «в певному значенні здійснює батьківство щодо нього».
«Особливим чином маю на думці всіх тих, які відкриваються на прийняття життя шляхом усиновлення, що є великодушним і прекрасним жестом. Святий Йосиф показує нам, що ця форма зв’язку не є другорядною, не є вивертом. Це рішення належить до найвищих форм любові та батьківства й материнства», – сказав Папа, наголошуючи на тому, що сьогодні багато дітей у світі чекають, щоб ними заопікувалися, а чимало пар прагнуть мати дітей, але з різних причин не можуть, або ж маючи дітей, хочуть розділити родинну любов з тими, хто її позбавлений.
Не боятися ризику прийняття
«Не треба боятися обирати дорогу всиновлення, брати на себе “ризик” прийняття», – сказав Святіший Отець, звернувши також увагу на те, що поряд із сирітством, існує також і протилежне явище, що вилилося в демографічну зиму, коли пари не мають дітей не тому, що не можуть, а тому, що не хочуть, а їхнє місце займають домашні тварини. «Так, мати дитину – це завжди ризик, чи йдеться про народжену чи про усиновлену. Але ще ризикованішим є не мати її. Більш ризикованим є заперечувати батьківство, заперечувати материнство, як реальне, так і духовне», – додав Папа, звернувшись з окремим закликом до інституцій, аби вони, не занедбуючи необхідну пильність, також спрощували процедури усиновлення, щоби могла здійснитися мрія багатьох дітей, які потребують сім’ї.
Свої роздуми Святіший Отець завершив молитвою до Святого Йосифа за те, щоби ніхто не почувався позбавленим батьківських уз і за його опіку над сиротами та над сім’ями, що прагнуть мати дитину: «Святий Йосифе, ти, що полюбив Ісуса батьківською любов’ю, будь близьким до всіх дітей, які не мають сім’ї та прагнуть тата і мами. Підтримай пари, які не можуть мати дітей, допоможи їм через це страждання відкрити більший проект. Учини, щоб нікому не бракувало дому, стосунків, особи, що піклується про нього чи про неї, і зціли від егоїзму тих, які закриваються перед життям, аби навстіж відчинили двері для любові».
