Папа: Євангелізація – це звіщати Господа Ісуса, а не себе самих

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Перше Послання святого Петра називає апостолів тими, «хто звістив Євангеліє через Святого Духа». За словами Наступника святого Петра наших днів, в цьому вислові бачимо два установчі елементи християнської проповіді: її зміст, тобто Євангеліє, та засіб – Святого Духа. Це зауваження стало відправною точкою для роздумів, якими Папа Франциск поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 4 грудня 2024 р., відбувалася на площі Святого Петра у Ватикані. Після того, як у попередніх катехизах йшлося про освятну та про харизматичну дію Святого Духа, цього разу він присвятив кілька слів євангелізаційній справі, тобто, Його ролі в проповідуванні Церкви.

Від Ісусового звіщення до звіщення про Ісуса

Насамперед Святіший Отець зазначив, що слово «Євангеліє» в Новому Завіті має два основні значення. Воно може вказувати на зміст чотирьох канонічних Євангелій, і в цьому сенсі йдеться про «добру новину, яку звіщав Ісус під час свого земного життя». Після Пасхи це слово набрало нового значення, тобто, «доброї новини про Ісуса», звіщення про пасхальне таїнство Його смерті та воскресіння.

Першочерговість благодаті

Далі Папа зауважив, що проповідування Ісуса, а далі й апостолів, містить також «всі моральні обов’язки, що випливають з Євангелія», починаючи від десяти заповідей і до «нової» заповіді любові. «Але якщо ми не хочемо знову потрапити в помилку, яку викривав апостол Павло, яка полягає в тому, що закон ставиться вище благодаті, а діла – вище віри, ми завжди повинні наново починати зі звіщення про те, що Христос зробив для нас», – наголосив Наступник святого Петра, підкреслюючи важливість керигми, тобто звіщення, від якої залежить подальше моральне застосування.

Не лише доктрина, але й життя

Від змісту, тобто, Євангелія, Святіший Отець перейшов до засобу, нагадуючи за святим Петром, що Євангеліє слід проповідувати «Духом Святим». Він підкреслив, що Церква повинна засвоїти те, що Ісус сказав на початку свого прилюдного служіння: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним». Проповідувати з помазанням Святого Духа, за словами Єпископа Риму, означає «переказувати разом з поняттями та доктриною життя та глибоке переконання в нашій вірі».

Дві речі, що залежать від нас

У цьому контексті Папа зауважив, що хтось може дорікнути, що про це легко говорити, але як це здійснити, якщо воно залежить не від нас, а від приходу Святого Духа. Але насправді, як підкреслив Святіший Отець, є дві речі, що залежать саме від нас. Першою є молитва, адже «Святий Дух сходить на тих, хто молиться». «Горе тому, хто поривається проповідувати без молитви. Тоді стаємо такими, що за визначенням апостола “немов мідь бреняча або кимвал звучний”», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що другим аспектом, який залежить від нас, є «бажання проповідувати не себе, а Господа Ісуса». У цьому контексті він знову звернувся з проханням до проповідників не говорити надто тривалі проповіді, які тривають 20-30 хвилин. За його словами, проповідь повинна містити одну ідею, одне відчуття та заохочення до дії. І не більше 8-10 хвилин.

Якщо ж йдеться про те, щоб не проповідувати себе, то за словами Папи, «на цьому немає потреби зупинятися, бо кожен, хто займається євангелізацією, знає, що це означає на практиці». «Я обмежуся лише певним окремим застосуванням цієї вимоги. Не хотіти проповідувати себе означає також не віддавати завжди пріоритет душпастирським ініціативам, які ми просуваємо і які пов'язані з нашим ім'ям, але охоче співпрацювати, якщо цього від нас вимагається, в ініціативах спільноти або в тих, які доручених нам через послух», – додав Святіший Отець, побажавши: «Нехай же Святий Дух допомагає нам, супроводжує нас і навчить Церкву саме таким чином проповідувати Євангеліє чоловікам і жінкам нашого часу!».