Папа: Подорож до Канади породжує надію на дорозі прямування вперед разом
о. Яків Шумило, ЧСВВ - Ватикан
Під час загальної аудієнції 3 серпня 2022 р. Папа Франциск поділився деякими роздумами про свою Апостольську подорож до Канади, яка мала характер покаянного паломництва. Біблійним уривком для роздумів стала подія подорожі Христових учнів до Емаусу (пор. Лк 24,13-15). Святіший Отець у повчанні, виголошеному під час зустрічі з паломниками в залі Павла VI у Ватикані, зосередився на особливостях свого паломництва, яке включало пам’ять, примирення та зцілення, котрі провадять до надії.
Покаяльний характер паломництва
На початку катехизи Папа Франциск зазначив, що його подорож була відмінною від інших, адже головною мотивацією стала зустріч з корінним населенням, щоб висловити їм свою близькість і попросити пробачення за шкоду, завдану внаслідок політики примусової асиміляції, до якої долучилися християни, включаючи багатьох католиків. На це вказує гасло подорожі – «Прямувати вперед разом», яке демонструє шлях примирення та зцілення, що передбачає знання історії, слухання тих, хто пережив це, усвідомлення і, перш усього, навернення, зміну ментальності. «Результатом цього поглиблення є те, що, з одного боку, деякі чоловіки та жінки Церкви були одними з найбільш рішучих і сміливих поборників гідності корінних народів, піклуючись про їх захист і сприяючи пізнанню їхніх мов і культур. Але з іншого боку, на жаль, не бракує християн, тобто священиків, богопосвячених осіб, мирян, які брали участь у програмах, що, як ми сьогодні розуміємо, є неприйнятними і навіть суперечними Євангелію. І я поїхав, щоб за це просити пробачення від імені Церкви», – наголосив Святіший Отець.
Подорож пам’яті, примирення та зцілення
Папа Франциск розповів, що паломництво до Канади складалось з трьох етапів – зустрічей на землях Едмонтона, Квебека та Ікалуїта. Говорячи про перший етап подорожі, Святіший Отець пригадав про зустріч у місцевості Масквачіс з лідерами та членами основних корінних груп з усієї країни: перших націй, метисів та інуїтів. Він відзначив тисячолітню історію цих народів, що позначена гармонією з землею, яка міститься у національній пам’яті. «Це одна з найпрекрасніших речей споконвічних народів, гармонія із землею», – зазначив Папа Франциск, вказуючи водночас на болісну пам’ять зловживань, яких зазнали корінні народи у школах-інтернатах, через політику культурної асиміляції.
«Після пам’яті другим кроком нашої подорожі було примирення», – вказав Святіший Отець. Він зауважив, що не йдеться про компроміс, який був би лиш ілюзією та фальшем, але про те, щоби дозволити Христові примирити нас, бо Він є нашим миром (пор. Еф. 2, 14). «Ми зробили це, покликаючись на образ дерева, центрального знаку в житті та символіці корінних народів», – пригадав Папа Франциск.
Натомість третій етап паломництва включав елемент зцілення. «Цей третій крок подорожі ми зробили на березі озера святої Анни, в день спогадування пам’яті святих Йоакима і Анни. Ми всі можемо черпати з Христа, джерела води, і там, в Ісусі, ми побачили близькість Отця, який дає нам зцілення ран і також прощення гріхів. Ця дорога пам’яті, примирення та зцілення породжує надію для Церкви, як в Канаді, так і в кожному місці», – підсумував Святіший Отець.
Небезпека колонізаторського менталітету
Папа Франциск висловив щиру вдячність Церкві та владі в Канаді за його прийняття, вказуючи на діалог, який сприятиме розвитку розпочатого шляху примирення. «Перед урядовцями, провідниками корінних народів і дипломатичним корпусом я підтвердив активну волю Святого Престолу та місцевих католицьких громад сприяти самобутній культурі з відповідними духовними шляхами та з увагою до звичаїв і мов народів. Водночас я зауважив, як колонізаторська ментальність показує себе сьогодні під різними формами ідеологічної колонізації, яка загрожує традиціям, історії та релігійним зв’язкам народів, згладжуючи відмінності, зосереджуючись лише на сьогоденні та часто нехтуючи обов’язками щодо найслабших і уразливих», – підкреслив Святіший Отець. У цьому контексті він вказав на потребу відновлення здорового балансу, гармонії «між сучасністю та культурою предків, між секуляризацією та духовними цінностями. І це безпосередньо кидає виклик місії Церкви, посланої по всьому світу, щоб свідчити, “сіяти” універсальне братерство, яке поважає та сприяє місцевому вимірові з його численними багатствами (пор. Fratelli tutti, 142-153)», – зазначив Папа Франциск.
Знак надії
Святіший Отець поділився також останньою зустріччю з молоддю та старшими в Ікалуїті, столиці національної автономії інуїтів у Канаді. Він зазначив, що на цій зустрічі йому довелось відчути біль людей, які, зокрема, втратили своїх дітей у школах-інтернатах. «Це був дуже болісний момент, але потрібно було стати у правді: ми повинні ставати у правді перед нашими помилками, нашими гріхами», – підкреслив Папа Франциск. У цьому контексті важливими є зустріч та діалог між молоддю та похилими віком, щоб «разом прямувати історією між пам’яттю та пророцтвом».
На завершення своєї катехизи Святіший Отець закликав до плекання братерства. «Нехай міць і мирні дії корінних народів Канади будуть прикладом для всіх корінних народів, щоб вони не замикалися в собі, а пропонували свій незамінний внесок у більш братерське людство, яке вміє любити творіння і Творця в гармонії зі створінням, в гармонії між собою», – побажав Папа Франциск.
