Папа: шукаємо Бога, Який втішає, а не лише Його втіху

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Під час загальної аудієнції в середу, 23 листопада 2022 р., що відбувалася на площі Святого Петра у Ватикані, Папа Франциск перейшов до наступного аспекту духовного розпізнавання, яким є втіха. Він пояснив, що духовна втіха – це «глибокий досвід внутрішньої радості, що дозволяє бачити присутність Бога в усіх речах», зміцнюючи віру та надію, «а також здатність чинити добро». «Людина, яка переживає втіху, не піддається перед обличчям труднощів, бо відчуває мир, сильніший від випробувань. Йдеться, отже, про великий дар для духовного життя та для життя загалом», – сказав Святіший Отець.

Джерело внутрішнього миру

Насамперед Наступник святого Петра зауважив, що йдеться про «внутрішній порух, що торкається глибини нас самих». Він не є показним, а ніжним, делікатним: «людина почувається огорнутою Божою присутністю, але в спосіб, який завжди шанує її свободу». Не йдеться про щось, що «намагається присилувати нашу волю», ані про «мимолітну ейфорію». Навпаки, навіть почуття болю, наприклад, за наші гріхи, може стати причиною втіхи.

Папа навів приклад святого Августина, коли той говорить з матір’ю про красу вічного життя, про досконалу радість святого Франциска, поєднану із важкими життєвими ситуаціями. І чимало святих «зуміли вчинити великі речі не тому, що вважали себе вправними та спроможними, а тому, що були здобуті умиротворяючою лагідністю Божої любові». Це той мир, який усередині себе відчув святий Ігнатій Лойола, коли перечитував життя святих, мир, який відчула у собі Едіт Штайн після навернення.

Відчуття близькості з Богом, що вливає відвагу

Далі Святіший Отець підкреслив, що втіха «стосується насамперед надії», вона звернена в майбутнє, «даючи змогу розпочати ініціативи, які до цього моменту відкладалися». Водночас, духовна втіха не є чимось, що можна «запрограмувати». Йдеться про «дар Святого Духа», який дозволяє «на близькість з Богом, що, як здається, касує всі віддалі». Коли свята Тереня від Дитятка Ісуса в 14 років відвідувала римську базиліку Святого Хреста, то намагалася доторкнутися до цвяха, одного з тих, яким був розіп’ятий Ісус, переживаючи це бажання як «порив любові та довірливості».

«Чотирнадцятирічна дівчина дає нам чудовий опис духовної втіхи: відчувається почуття ніжності щодо Бога, що робить нас відважними в прагненні брати участь у Його житті, чинити те, що Йому подобається, бо відчуваємо близькість з Ним, відчуваємо, що Його дім – це наш дім, почуваємося прийнятими, любленими, відновленими», – сказав Папа, додаючи, що завдяки цій втісі «не піддаємося перед обличчям труднощів». Й у дійсності, Тереза попросила в Папи дозволу вступити в монастир, хоч була ще надто юною, і прохання було вислухане.

Потреба розпізнавання

Врешті, Наступник святого Петра зауважив, що існує також фальшива втіха. В духовному житті, за його словами, відбувається як і з іншими формами людської діяльності: існують оригінальні речі, але також і підробки. «І якщо справжня втіха є немовби краплею на губці, є ніжною та внутрішньою, то її підробки є галасливішими та кричущими, чистим ентузіазмом, немов полум’я стерні, що не має сили, спонукає до зосередження на собі, а не до піклування про інших», – пояснив він, додаючи, що фальшива втіха залишає з почуттям порожнечі.

«Ось чому потрібно чинити розрізнення також і тоді, коли почуваємося втішеними», – підсумував Святіший Отець, зазначивши, що фальшива втіха є небезпечною, «коли шукаємо її як мету саму в собі, в одержимий спосіб, забуваючи про Господа». Папа повторив за святим Бернардом, який казав, що тоді «шукають втіху від Бога, а не Бога втіхи». Це схоже до дітей, які шукають батьків, аби щось отримати від них, а не з огляду на них самих. «Також і для нас існує ризик переживати стосунки з Богом в інфантильний спосіб, шукаючи якісь інтереси, применшуючи Його до якогось предмету для нашого вжитку та споживання, загубивши найкращий дар, яким є Він сам», – сказав Святіший Отець.