Папа про свою подорож до Африки: «ні» насильству, «так» надії

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Молімося, аби в Демократичній Республіці Конго та в Південному Судані, та й у всій Африці, проросли зерна Божого царства любові, справедливості та миру», – цими словами Папа Франциск підсумував своє слово, з яким звернувся до учасників загальної аудієнції, що в середу, 8 лютого 2023 р., відбувалася в залі Павла VI у Ватикані. Згідно зі звичаєм, під час першої зустрічі з прочанами після повернення з Апостольської подорожі, він підбив її підсумки.

Святіший Отець, насамперед, склав подяку Богові за те, що дозволив йому здійснити дві «мрії». Це відвідати конголезький народ, «який є хранителем величезної країни, зеленої легені Африки, другої після Амазонії в світі», що є «багатою на ресурси землею та скривавленою війною, яка не припиняється, бо завжди є хтось, хто роздмухує полум’я». Другою мрією було відвідати південносуданський народ, щоб у рамках екуменічного паломництва, здійсненого разом з лідерами двох протестантських Церков, «засвідчити можливість і обов’язковість співпраці у різноманітності, особливо тоді, коли поділяємо віру в Христа».

«Ні» насильству, «так» примиренню й надії

Далі Папа розповів детальніше про кожен етап. Він згадав про те, як під час першої промови, зверненої до представників влади і громадянського суспільства, порівняв Конго з діамантом, який, однак, став причиною суперечки і насильства, і «як не парадоксально, зубожіння народу». І на це Святіший Отець відповів двома словами: «досить», – закликаючи припинити експлуатацію Африки, «разом», – заохочуючи об’єднувати зусилля з гідністю та взаємопошаною в ім’я Христа. Згадуючи про зустріч з постраждалими від насильства на сході країни, Наступник святого Петра згадав про зворушливі свідчення, зокрема, жінок, які опісля поклали до підніжжя розп’яття зброю та засоби завдання смерті. «Разом з ними я сказав “ні” насильству та опусканню рук і “так” примиренню та надії».

У контексті зустрічі з благодійними ініціативами Папа підкреслив, що вони повинні не тільки роздавати допомогу, але були спрямованими на розвиток, допомагаючи особами і громаді ставати на ноги. Сповненою ентузіазму Святіший Отець назвав зустріч з молоддю й катехитами, що стала «зануренням у теперішнє, спрямованим у майбутнє». Згадуючи про зустріч з духовенством і богопосвяченими особами, Єпископ Риму відзначив їхню молодість, адже в країні багато покликань. «Я закликав їх бути служителями народу як свідки Христової любові, долаючи три спокуси: духовної посередності, світської зручності та поверхневості». Врешті, спілкування з єпископами стало нагодою розділити з ними радість і труднощі пастирського служіння.

Екуменічне паломництво миру

Переходячи до другого етапу, Папа зазначив, що він був особливим, оскільки йдеться про «екуменічне паломництво миру», здійснене з очільниками двох інших Церков, історично присутніх на цих теренах – Англіканської та пресвітеріанської Шотландської. «Це була мета шляху, розпочатого кілька років тому, коли ми зібралися в Римі 2019 року разом з представниками влади Південного Судану, щоби разом взяти на себе зобов’язання здолати конфлікт і будувати мир», – сказав він, висловивши жаль з приводу того що молода країна, яка проголосила незалежність 2011 року, стала жертвою «старої логіки влади та суперництва, що породжує війну, насильство, біженців і внутрішньо переміщених осіб».

Тож згадуючи про різні моменти цього етапу подорожі, Святіший Отець виокремив те, як у першій промові закликав представників влади перегорнути сторінку та впроваджувати в життя мирну угоду, рішуче сказавши “ні” корупції та контрабанді зброї і “так” – зустрічі й діалогові. «Лише так буде можливим розвиток, люди зможуть трудитися в мирі, хворі – отримати лікування, діти – відвідувати школу», – сказав він. Екуменічний характер візиту особливо проявився під час спільної молитви, що було фундаментальним знаком «серед дуже конфліктної дійсності, якою є південносуданська», де, «на жаль, також існують ті, хто зловживає Божим іменем для виправдання насильства».

Папа не оминув увагою той факт, що з-поміж 11-мільйонного населення країни, два мільйони є внутрішньо переміщеними особами, і стільки ж нараховується біженців у сусідніх країнах. Згадуючи про зустріч з їхніми представниками, він вказав на те, що Церкви та християнські організації перебувають на передовій несення допомоги та підкреслив, що жінки можуть стати силою, «спроможною перетворити країну». Зустріч з єпископатом, духовенством і чернецтвом стала нагодою приглянутися до постаті Мойсея як прикладу слухняності Богові та витривалості в заступництві. Заключне Євхаристійне богослужіння стало нагодою заохотити християн бути «сіллю та світлом» на цій землі, що переживає випробування.