Папа: місія - це інкультурація Євангелія, а не насадження зовнішніх моделей

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Я помру з Африкою на моїх устах», – ці слова святого Даніеле Комбоні, «апостола, повного ревності задля Африки», стали відправною точкою для чергової катехизи Папи Франциска з циклу повчань про євенгелізаційний запал та апостольську ревність, якому протягом кількох місяців присвячені середові зустрічі з паломниками. Представляючи постать цього італійського місіонера під час загальної аудієнції 20 вересня 2023 р., він навів слова, з якими той звертався до африканських народів, стверджуючи: «Найщасливішим з-поміж моїх днів буде той, коли зможу віддати за вас моє життя». «Це слова людини, закоханої в Бога та ближніх, яким служила на місії, і щодо яких не втомлювалася нагадувати, що Ісус Христос страждав і помер також і за них», – сказав Святіший Отець.

Лихо невільництва

Наступник святого Петра нагадав про те, що ці слова святого прозвучали в контексті, позначеному жахіттями работоргівлі. «Рабство, – зазначив Папа, – перетворює людину в “річ”, цінність якої зводиться до корисності для когось чи для чогось. Але Ісус, Бог, Який створив людину, підніс гідність кожної людини і викрив фальш кожного рабства». Як зауважив Святіший Отець, Комбоні завдяки Христовому світлу усвідомив зло невільництва, але також зрозумів, що «соціальне рабство вкорінене в ще глибшому рабстві, яким є рабство серця, від якого нас звільняє Господь». «Отже, як християни, ми покликані боротися проти будь-якої форми рабства», – наголосив Папа, додаючи, що у Африці, «яку так любив Комбоні», після політичного, поширився «економічний колоніалізм», який також є «так само поневолюючим». У цьому контексті Святіший Отець повторив свій заклик, виголошений у Кіншасі в січні цього року: «Досить душити Африку: вона не є рудником, призначеним для експлуатації, і не є землею, призначеною для розграбування».

«Спасати Африку з Африкою»

Повертаючись до святого Даніеле, Папа розповів, що після періоду перебування в Африці, через причини, пов’язані із станом здоров’я, він мусів залишити місію. Однак, він не покинув Африку та шляхом розпізнання прийшов до започаткування нового шляху євангелізації, який підсумував словами: «Спасати Африку з Африкою». Йшлося про «сильну інтуїцію», що причинилася до оновлення місіонерського зобов’язання, вказуючи на те, що «євангелізовані особи є не тільки “об’єктом”, але також “суб’єктом” місії». Це полягало в залученні місцевого духовенства та в поширенні мирянського служіння катехитів, які є «скарбом Церкви».

«Таким чином, він також замислювався над людським розвитком, розвиваючи мистецтва та професії, зміцнюючи роль сім'ї та жінок у перетворенні культури та суспільства. І як важливо, навіть сьогодні, поширювати віру і людський розвиток зсередини місійного контексту, а не пересаджувати зовнішні моделі чи обмежуватися безплідною гіпертрофованою опікою!» – наголосив Святіший Отець, підкреслюючи важливість інкультурації Євангелія та євангелізації культури.

З джерела милосердної любові

Далі Наступник святого Петра підкреслив, що «великий місіонерський запал» Комбоні не був плодом людських зусиль, його спонуками не була мужність чи такі важливі цінності як свобода, справедливість і мир. «Його ревність зродилася з радості Євангелія, він черпав з Христової любові та вів до любові Христа!» – мовив Папа, зауваживши, що його прагненням було бачити місіонерів, які є «святими та здібними». Перше означає «відчуженими від гріха та смиренними», а щодо другого, то потрібна любов, бо «джерелом місіонерських здібностей для Комбоні є милосердна любов».

В єдності з Церквою та «розп’ятими» нашого часу

Врешті, Святіший Отець звернув увагу на те, що у своїй пристрасності задля євангелізації Комбоні ніколи не діяв як соліст, але завжди в єдності з Церквою, а його ревність «була пророчою в протидії байдужості та виключенню». «У своїх листах він сердечно пригадував своїй улюбленій Церкві, що вона надто довго забувала про Африку. Мрія Комбоні – це Церква, яка робить спільну справу з розп'ятими історії, щоб разом з ними пережити воскресіння», – сказав Папа, заохотивши слухачів замислитися про «розп’ятих сьогодення». «Його свідчення, – підсумував він, – повторює всім нам, чоловікам і жінкам Церкви: “Не забувайте про вбогих, любіть їх, бо у них перебуває розіп’ятий Ісус в очікування воскресіння”».