Папа: противником віри є не розум, а страх

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Три богословські чесноти – це великі дари, які Бог дає для нашої моральної спроможності. Без них ми могли би бути розсудливими, справедливими, мужніми та поміркованими, але не мали б очей, які бачать також і в темряві, не мали б серця, яке любить навіть тоді, коли його не люблять, не мали б надії, яка насмілюється всупереч усяким сподіванням», – підкреслив Папа Франциск на початку загальної аудієнції в середу, 1 травня 2024 р., присвятивши цю зустріч з паломниками роздумам про чесноту віри. Він нагадав, що разом з любов’ю та надією цю чесноту називають «богословською», бо нею можна жити виключно завдяки Божому дарові.

Немов бачачи невидиме

Розпочинаючи представлення того, чим є віра, Святіший Отець навів визначення, яке міститься в Катехизмі Католицької Церкви, який пояснює, що віра – «це акт, яким людина вільно вручає себе Богові». Він зауважив, що «великим батьком» у такій вірі був Авраам. Адже коли він погодився залишити землю своїх предків і піти в землю, яку йому мав показати Бог, то правдоподібно зустрів осуд: навіщо залишати певне задля непевного. «Але Авраам вирушає, ніби побачивши невидиме. […] І знову це невидиме змушує його піднятися на гору зі своїм сином Ісааком, єдиним сином обітниці, який лише в останній момент буде збережений від жертвоприношення. У цій вірі Авраам стає батьком довгої плеяди дітей», – мовив Наступник святого Петра, вказуючи також і на Мойсея, який залишився стійким у довірі до Бога, навіть захищав народ, якому віри забракло. Жінкою віри Папа назвав Пресвяту Богородицю, Яка, отримавши ангельське звіщення, що могло здаватися ризикованим і складним, відповіла: «Ось я Господня слугиня».

Справжній противник віри

Далі Єпископ Риму зазначив, що віра – це чеснота, яка робить людину християнином, бо бути християнами не означає в першу чергу «прийняти певну культуру, разом із цінностями, що її супроводять», а «прийняти і берегти зв’язок», свій зв’язок із Богом. У цьому контексті Папа навів євангельську розповідь про те, як учнів з Ісусом у човні застала буря. Спочатку вони думали, що самостійно справляться завдяки своєму досвіду, але човен почав потопати, тож їх охопила паніка. Й вони не зауважили, що мають вирішення проблеми поруч – Ісуса, Який разом з ними в човні. І коли вони Його нарешті розбудили, мовляв, “чи тобі байдуже, що погибаємо”, Він докорив їм: «Чому боїтеся? Чи ж не маєте віри?». «Отож, великим неприятелем віри не є інтелект, не розум, як дехто настирливо не перестає повторювати, великим неприятелем віри є страх», – сказав Святіший Отець, додаючи, що саме тому віра – це «перший дар, який слід прийняти в своєму житті». Дар, про який слід також «щоденно просити». А християнські батьки, які «усвідомлюють благодать», яка була їм дарована, повинні просити про дар віри для своїх дітей. «З нею, – пояснив він, – батьки знають, що навіть серед життєвих випробувань їхня дитина не потоне в страху. Вони також знають, що, коли в неї не стане батьків на землі, у неї залишиться Бог-Отець на небесах, Який ніколи її не покине. Наша любов дуже крихка, лише Божа любов перемагає смерть».

Дар, про зростання якого молитися

Підсумовуючи, Папа зазначив, що Апостол народів писав, що йдеться про дар, який даний не всім, і також віруючі можуть помітити, що мають «лише незначний її запас». Ісус може часто докорити й нам, як своїм апостолам, коли називав їх «маловірами». «Однак це найщасливіший дар, єдина чеснота, якої нам дозволено бути заздрісними. Бо в тому, хто має віру, живе сила, яка є не лише людською; адже віра "запускає" в нас благодать і відкриває розум на таємницю Бога», – сказав Святіший Отець, заохочуючи молитися разом з апостолами: «Господи, збільш нашу віру!».