Папа: щоб моря і пустелі не були цвинтарем, а місцем, де Бог відкриє шляхи свободи

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Море і пустеля – два слова, які він найчастіше чує під час спілкування з мігрантами, так і з тими, хто поспішає з допомогою їм, Папа Франциск поставив у центрі своїх роздумів, якими поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 28 серпня 2024 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Зробивши перерву в циклі катехиз, присвячених Святому Духові, Святіший Отець запропонував скерувати думку до тих, хто, також і в цей момент, «долає моря та пустелі, щоби досягти землі, де зможе жити в мирі та безпеці».

«Коли я кажу “море” в контексті міграції, я маю на увазі також океан, озеро, річку, всі підступні водойми, які численні брати і сестри по всьому світу змушені перетинати, щоб дістатися до своєї мети. А “пустеля” – це не лише та, що з піску і дюн, або ж скеляста, а усі ті недоступні і небезпечні території, такі як ліси, джунглі, степи, де мігранти мандрують самі, покинуті на самих себе», – пояснив Наступник святого Петра, зауваживши, що сьогодні чимало мігрантських маршрутів є смертельними, про деякі ми знаємо, але більшість залишаються невідомими.

Смерті, яким можна запобігти

Далі Папа зазначив, що часто говорить про Середземномор’я, бо він – Єпископ Риму, а «mare nostrum», місце комунікації між народами й цивілізаціями, перетворилося в цвинтар. «І трагедія полягає в тому, що багатьох, більшість цих загиблих, можна було врятувати. Треба чітко сказати: існують ті, хто системно і всіма засобами працює над тим, щоб відкидати мігрантів», – сказав він, наголошуючи, що коли це робиться «з усвідомленням та відповідальністю», це є важким гріхом. Також і деякі пустелі, додав Святіший Отець, стали «цвинтарями для мігрантів». І також тут часто не йдеться про «природну» загибель, бо іноді людей сюди привозять і залишають напризволяще. «В епоху супутників і безпілотників є чоловіки, жінки і діти мігранти, яких ніхто не має побачити: їх приховують. Тільки Бог бачить їх і чує їхнє волання», – з гіркотою зазначив він.

Дорога до свободи

Далі Наступник святого Петра запропонував кілька думок про те, що море і пустеля є місцями, що мають глибоке символічне значення в Біблії, зокрема, коли йдеться про «велику міграцію народу, який Бог провадив через Мойсея до обіцяної землі». Ці місця є «свідками драми втечі народу, що втікає від утисків і рабства», вони є місцями «страждання, страху, відчаю», але водночас «переходу до визволення, відкуплення, досягнення свободи та сповнення Божих обітниць». Цитуючи 77-й і 136 псалми, Папа зазначив, що «супроводжуючи народ на дорозі свободи, сам Бог долає море і пустелю; Бог не залишається на віддалі, а поділяє драму мігрантів, Бог там разом з ними, з мігрантами, страждає з ними, плаче і надіється разом з ними».

Завдання, що стоять перед людством

«Браття й сестри, в одному ми всі можемо погодитися: у цих смертоносних морях і пустелях сьогоднішні мігранти не повинні би перебувати», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що це досягається «не через більш обмежувальні закони, не через мілітаризацію кордонів, не через відмову». Для цього потрібно «розширювати безпечні та врегульовані шляхи», полегшуючи притулок «для тих, хто втікає від війн, насильства, переслідування та різних стихійних лих». Для цього потрібне сприяння глобальному управлінню міграцією, що ґрунтуватиметься «на справедливості, братерству й солідарності». А також «об’єднуючи зусилля для того, щоб боротися з торгівлею людьми, щоб зупинити злочинців, які безжально експлуатують злигодні інших».

Людство, що не піддається культурі байдужості

Папа також склав подяку та визнання «численним милосердним самарянам», які на п’яти континентах допомагають пораненим і покинутим мігрантам на «маршрутах відчайдушної надії». «Ці відважні чоловіки і жінки є ознакою людства, яке не дає заразити себе зловісній культурі байдужості та відкидання», – зазначив він, додаючи, що ті, хто не може бути «на передовій», не виключені з цієї «цивілізаційної боротьби». «Є багато способів зробити свій внесок, першим між якими є молитва», – пояснив Святіший Отець, закликавши: «Дорогі браття і сестри, єднаймо наші серця і сили, щоб моря і пустелі не були цвинтарями, а простором, де Бог може відкрити шляхи свободи і братерства».