Папа: Дух вчить Церкву ширитися у вселенськості та гуртуватись в єдності
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Єдність між християнами не будується, чекаючи, коли інші прийдуть туди, де ми перебуваємо, а разом прямуючи до Христа. Цією думкою Папа Франциск підсумував свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, яка в середу, 9 жовтня 2024 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. У рамках циклу повчань про Святого Духа і Церкву він зупинився на деяких аспектах, які висвітлює біблійна книга Діянь Апостолів.
Церква звернена до всіх народів
Святіший Отець розпочав із зшестя Святого Духа в день П’ятидесятниці, розповідь про яку розпочинається «деякими підготовчими знаками», якими є порив вітру та вогняні язики, а завершується ствердженням: «Всі вони сповнилися Святого Духа». За словами Папи, автор показує, що Святий Дух є Тим, Хто забезпечує вселенськість і єдність Церкви, так що безпосереднім наслідком стало те, що апостоли «почали говорити іншими мовами» та вийшли зі світлиці, щоб звіщати Ісуса Христа натовпові.
«Таким чином Лука хотів підкреслити універсальну місію Церкви, як знак нової єдності між усіма народами. Ми бачимо, як Дух працює для єдності у двох напрямках. З одного боку, Він підштовхує Церкву назовні, щоб вона могла приймати дедалі більше людей і народів; з іншого боку, Він збирає її всередині, щоб зміцнити досягнуту єдність. Він вчить її розширюватися у вселенськості та збиратися в єдності», – сказав Наступник святого Петра, зупинившись далі на цих двох аспектах окремо.
Розширення горизонтів
Щодо першого, тобто вселенськості, Папа вказав на 10 главу Діянь Апостолів, в якій розповідається про навернення язичницького сотника Корнилія. Він зауважив, що в день П’ятидесятниці проповідь була звернена на юдеїв і на визнавців юдаїзму з інших народів. А в домі Корнилія відбулася своєрідна «п’ятидесятниця», яка спонукала апостолів розширити горизонти й скасувати бар’єри між юдеями та поганами. За цим «етнічим» розширенням, як зауважив Святіший Отець, слідувало «географічне».
У 16-й главі читаємо, що святий Павло хотів звіщати Євангеліє в Малій Азії, але «Святий Дух йому завадив»; коли він хотів іти через Вітинію, «Святий Дух йому не дозволив». «Незабаром з'ясовується причина цих дивовижних заборон Святого Духа: наступної ночі апостол отримав уві сні наказ йти в Македонію. Таким чином, Євангеліє залишало Азію, в якій народилося, і входило в Європу», – пояснив Папа.
Узи єдності
Натомість другий напрямок діяння, тобто, творення єдності, за словами Святішого Отця, бачимо в 15-й главі, в якій розповідається про так званий Єрусалимський собор. Постала проблема: що потрібно, щоб досягнена вселенськість не підважувала єдність. «Святий Дух не завжди працює над єдністю раптово, чудесним і рішучим втручанням, як у день П'ятидесятниці. Він також робить це – і в більшості випадків – непомітно, шануючи ритми і людські відмінності, діючи через людей та інституції, через молитву і конфронтацію», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що сьогодні ми б назвали цей спосіб «синодальним». Так, власне, і сталося під час Єрусалимського собору з питанням щодо приписів Мойсеєвого Закону. В цьому контексті Святіший Отець навів висловлювання святого Августина, який пояснював діяння Святого Духа, порівнюючи його роль в Христовому тілі Церкві з роллю душі в людському тілі. Це означає, що Він «не обмежується лише тим, щоб наказувати перебувати в єдності», а сам є «узами єдності».
Єдність між конкретними людьми
На завершення Папа поділився думкою, яка «допомагає перейти від загалу Церкви до кожного з нас». Він підкреслив, що «єдність Церкви – це єдність між людьми», а тому вона будується не за письмовим столом, а в житті. «Ми всі прагнемо єдності, ми всі прагнемо її з глибини нашого серця, але досягти її так важко, що навіть у шлюбі та сім'ї єдність і гармонія є одними з найскладніших речей, яких важко досягти, а ще важче підтримувати», – сказав Святіший Отець, пояснюючи, що кожен прагне єдності, але щоб вона будувалася навколо його власної точки зору. «Єдність П'ятидесятниці, за задумом Святого Духа, досягається тоді, коли ми стараємося поставити у центр Бога, а не себе. Християнська єдність також будується таким чином: не чекаючи, що інші приєднаються до нас там, де ми є, а рухаючись разом до Христа», – підсумував він, заохочуючи просити в Святого Духа допомоги в тому, щоб бути будівничими єдності та миру.
