СВІТ

Францисканське розуміння бідності та дару: втілення в економічному житті

В рамках циклу, присвяченого ойкономії, як християнському поглядові на економічне життя, пропонуємо вашій увазі огляд францисканського розуміння бідності та дарування. Це бачення є натхненням для сучасних соціальних інновацій направлених служити людству, до яких неодноразово закликає Папа Франциск.

Олена Комісаренко

У попередньому випуску ми розглянули багатство коріння францисканської думки для Братерської Економіки, приділивши увагу розумінню братерства та його ролі в економічному житті. Сьогодні ми зосередимось на францисканському розумінні бідності та дарування, а також на сучасній імплементації цих понять.

Аудіоверсія

Натхнення святого Франциска з Ассізі не можна зводити до лише одного виміру, оскільки герменевтичним поясненням актуальності його харизми є його навернення до Євангелія. В Євангелії його особливо приваблювала вбогість як істина любові, що проявляється у даруванні себе. Коли Франциск відрікся від усього майна, оголившись перед єпископом Ассізі та своїми здивованими співгромадянами, він здійснив свою мрію: звільнитися від майна, щоб бути вільним любити і служити всім, наслідуючи Ісуса Христа як єдину модель життя.

Францисканське розумінні бідності

Святий Франциск Ассізький розуміє, що бідність буває різною. Він глибоко відчуває відмінність між злиднями як негідним і принизливим станом, та євангельською бідністю, що розуміється як відречення від майна заради свободи, милосердя і радості.

Францисканський рух вніс у тогочасний соціально-культурний горизонт два нововведення:

1. користування благами є необхідним, володіння – зайвим;

2. для практикування бідності-благодійності як соціальної чесноти необхідні стійкість, тривалість і підтримка спеціальних фінансових інституцій.

Бідність, вдячність і дарування святого Франциска є справжнім проявом братерства, тому що дозволяє відкривати і насолоджуватися цінністю міжособистісних відносин і благ. Жест дарування повинен надихати кожну людську діяльність, яка хоче бути «глибоко» людською[1].

У Повчаннях святий Франциск проголошує: «Там, де є бідність з радістю, немає ні жадібності, ні скупості» (Adm XXVII,3; FF 177). Логіка дарування та безоплатності не протиставляються логіці ринку у францисканському баченні, оскільки безоплатність є благодаттю не тільки для тих, для кого здійснюється дарування, але і для тих, хто його здійснює. Саме дарування не знає капіталістична економіка, однак, саме його необхідно поставити в центр економічного життя, щоб воно було справді людським і братерським.

Саме з вдячності за безкорисливе дарування випливає рушійна сила справжнього багатства: «Даром прийняли, даром віддавайте» (Мт 10,8)[2]. Відновивши це антропологічне і богословське бачення, можна відчути справжню радість в людському житті і в самій економіці. Більше того, євангельська бідність являє собою безмежне багатство, бо саме відречення від матеріального спонукає осягнути справжню цінність створіння не у відношенні до грошової вартості, а у відношенні до свободи людської особистості.

Зародження корпоративної соціальної відповідальності

Cвятий Бернардин Сієнський (1380-1444), відомий францисканський проповідник, щодо ринку вважав неприпустимим «жити з жиру землі», бо людина не має займатись бізнесом який грабує громаду. Таким чином, ми бачимо предтечу уривку з «Laudato sì», в якому Папа Франциск критикує токсичність фінансової системи, яка може задушити реальну живу економіку. Зокрема, Бернардіно у праці «Корпоративна соціальна відповідальність» описав характеристики, необхідні для того щоб зробити бізнес підприємця позитивним для суспільства: ефективність, відповідальність, працьовитість, відвага до ризику тощо[3].

Соціальна доктрина Церкви

Сьомий розділ компендіуму соціальної доктрини Церкви, присвячений економічному життю, починається із пояснення ставлення до економічних благ і багатства. Відношення до майна згідно з Євангелієм являє собою основу християнського погляду на економічне життя, чому власне і присвячена уся наша рубрика. Важливим є визнання цінності необхідних матеріальних благ, але з іншої сторони – засуджується неправильне їх використання.

Прийняття бідності у релігійному дусі може зробити людину «відкритою до усвідомлення і прийняття сотвореного порядку». У пункті 328 компендіуму соціальної доктрини Церкви зазначено, що блага, навіть ті які є законною власністю однієї людини, завжди мають універсальне призначення. Відповідно будь-яке їх необумовлене накопичення розглядається як аморальне, тому що прямо суперечить усвідомленню того, що Творець призначив усі блага для всіх людей. Якщо людина має більше благ ніж їй необхідно для життя, то ці блага вона має для того, щоб дати іншим людям у потребі.

Сучасне розуміння безоплатності як благодійності в економіці

Коли святий Франциск посилав ченців проповідувати Євангеліє, він казав їм не брати грошей за проповідь. Він пояснював це тим, що якби вони брали плату, то на це пішло б «усе золото світу». Професор Луіджіно Бруні зазначає, що звідси походить францисканська традиція приймати дари у відповідь як взаємність. Коли ми сьогодні ототожнюємо вдячність з безоплатністю, ми ризикуємо стерти цю фундаментальну істину про важливість взаємності[4].

Ототожнення дарування та безоплатності з нульовою ціною дедалі частіше призводить до ототожнення ринкової взаємодії з отриманням чогось безкоштовно. Якщо дарування є просто безоплатністю, то будь-яка реальність, де існують ціни і гроші, не має нічого спільного з даруванням. Натомість дарування може бути у вигляді знижок та невеликих дарунків, які будуть формою присутності безоплатності в межах ринку.

Дарування також може з'явитися після взаємодії на ринку, коли підприємець, як приватна особа, робить пожертвування, що є нелогічним з точки зору панівної економічної та підприємницької діяльності. Насправді, справжній культурний виклик, який стоїть перед даруванням в економіці, полягає в тому, щоб думати про нього як про фундаментальний вимір кожного людського досвіду, від сім'ї до підприємства, про що йдеться в енцикліці «Caritas in veritate» Папи Венедикта XVI.

Соціальні інновації для введення благодійності в ринок

Сьогодні, враховуючи складність глобальних проблем та викликів, люди доброї волі, натхненні францисканською економічною думкою, пропонують соціальні інновації, шануючи при цьому навколишнє середовище і узи братерської близькості.

Наприклад, у своєму підході, який має назву «цивільна економіка», професори Луіджіно Бруні та Стефано Дзамані пропонують механізм дарування на користь третього сектору. У цьому сенсі вони пропагують перехід від більш традиційної біполярної структури – донор/отримувач – до оновленої триполярної структури, де активними є три суб'єкти: компанія-донор, громадянин-споживач, суб'єкт-отримувач (третій сектор). Купуючи у певної компанії споживчі товари, громадянин-споживач отримує ваучер, що дорівнює певному, заздалегідь узгодженому відсотку від витраченої суми. Той самий громадянин сам обирає суб’єкт благодійності, якому має бути передана ця сума.

Таким чином, у цій тристоронній структурі неприбуткові організації мають поінформувати споживачів про себе та свою місію. Відповідно, споживачі надають перевагу тій чи іншій організації-отримувачу, поділяючи її місію. Компанії-виробники товарів також отримують вигоду від цієї взаємодії, збільшуючи об’єм продажів, підтримуючи власну репутацію та формуючи лояльність та обізнаність громадянина-споживача.

__________________

[1] https://fotosacroconvento.omeka.net/exhibits/show/economia-fraterna/gratuit----prezzo-in-finito

[2] https://tocqueville-acton.com/2020/11/08/non-ce-economia-fraterna-senza-gratuita/

[3] https://fotosacroconvento.omeka.net/exhibits/show/economia-fraterna/verso-un-umanesimo-fraterno

[4] https://luiginobruni.it/it/ec-ea/ma-la-gratuita-puo-convivere-con-il-mercato.html