У важкі часи війни ділитися любов’ю. Інклюзивна пекарня у Фастові
Олена Комісаренко
«Господи, вчини з мене знаряддя Твого миру: де ненависть – вчини, щоб я ніс любов», – саме ці слова простої молитви святого Франциска Ассізького спадають на думку, коли ознайомлюєшся з діяльністю інклюзивного підприємства. В невеличкому місті Фастів Київської області греко-католицька громада спільними зусиллями втілила в життя давню мрію Микити, молодого хлопця з синдромом Дауна, відкрити кондитерську майстерню.
Папа Франциск в енцикліці «Fratelli tutti», в розділі, присвяченому будуванню нового світу, говорить про людей з обмеженими можливостями. Святіший Отець у п. 98 нагадує про них як про «прихованих вигнанців» і закликає не тільки піклуватись про них, а й забезпечити їхню «активну участь у суспільному й церковному житті». Цей складний інклюзивний шлях сприяє формуванню сумління, здатного бачити у кожному індивіді виняткову і неповторну людську особу. Ми зможемо побудувати новий світ, якщо зможемо бачити людей з обмеженими можливостями як людських особистостей з іншими можливостями.
Будувати спільноту
Засновники кондитерської майстерні «Коржик» хотіли подолати поширене упередження до людей з обмеженими можливостями, які мають потребу в інклюзії, бо переконані, що інвалідність не є перешкодою для повноцінного життя в суспільстві. Підприємницька діяльність, навіть якщо і повинна приносити життєво необхідний прибуток знедоленій сім’ї, все ж має на меті набагато вищі соціальні та духовні цілі. Спільнота разом із сім’єю Микити організували підприємницьку діяльність як метод активної інклюзії. Отець Віталій Марцинюк, настоятель парафії святого влкмч. Димитрія в місті Фастові, поділився з нами досвідом відкриття цього закладу.
«В нас є невеличка каплиця, ще немає храму, але є хороша громада і хороші люди, – розповів священик. – Ми не ставили собі за ціль будувати великий храм, але хотіли найперше збудувати спільноту, живу спільноту людей, які могли би пізніше збудувати собі храм і налагодити вже внутрішнє життя в ньому. Насправді, важливо мати спільноту, де ти можеш спасатися, і ця спільнота буде будувати твоє життя щоденно».
Парох зазначив, що коли почав розвивати таке служіння, воно охопило чималий сегмент людей, які ще не були приналежні до Церкви, але були готові відгукнутися на хороші ініціативи, об'єднуватися, бути в команді, працювати задля блага інших. «А головне, – додає він, – в їхніх очах горів вогонь, і той вогонь я бачив завжди, бо цей вогонь був дуже важливим для мене. Люди, які були спраглі Божого слова, відчули проповідь Євангелія, яку їм до цього ніхто не толкував. Цей вогонь горів в їхніх очах і хотілося запалюватись від нього. І я почав відвідувати різні соціальні заклади, старечі будинки, ініціативи для молоді та дітей».
Мрія Микити
Одного разу до церкви прийшла одна родина в потребі, в якій сталася біда. Пожежа зруйнувала їхній будинок, і мама з двома дітьми опинилася в дуже скрутних обставинах, маючи на утриманні сина Микиту з синдром Дауна і малолітню доньку. Микита тоді вже почав прислуговувати біля о. Віталія та загалом ця сім’я дуже горнулась до церкви. Після того як Микита отримав освіту кухара-кондитера, християнська спільнота почала шукати шляхи, як допомогти хлопцеві самореалізуватися та матеріально підтримати знедолену родину. «Ми завжди притримувалися цінностей нашої команди. Це була любов до нашого міста, його культури і вірність ідеї єдності, це віра в добро, християнські цінності... Але в основі завжди була жертовність, саме милосердя і жертовність», – зауважив душпастир. Знадобилось ще декілька років покрокового навчання у сфері відповідального служіння для того, щоб парох разом з активними парафіянами змогли повноцінно втілити в життя ідеї соціальних інновацій спільноти. За словами священика, після проходження навчання, Микита став центром ініціативи, ідею майстерні «печива добра» будували навколо нього. «Ми вирішили, що створимо йому умови для того, щоб він міг випікати печиво, і ми виграли грант після навчання», – додає він.
Несподівана перешкода і рішучість у прямуванні далі
Коли вже за допомого краудфандингу та спільних зусиль громади були зібрані необхідні кошти, коли все було готове до відкриття, сталось неочікуване – почалась війна і тоді воно все зупинилося. «Ми півтора року нічого не могли зробити. Але я розумію, що Бог в різний час, у різний спосіб промовляє до людини. І мені здавалося, що цей час коли почалась війна, – це час коли мова добра є мовою Бога, яка дуже особлива і люди мають її відчути. І я такий меседж відчув, – зазначає о. Вітатій. – Ми вирішили, що йдемо далі цією дорогою. Але ми не будемо йти через бізнес, інвестиції і прибуток, а через творчість, мудрість і достаток. Це не є чимось новим для нас, ще митрополит Андрій Шептицький казав: не шукати прибутку, а шукати правди».
Тому саме тепер, у 2023 році, в часи війни, в центральній Україні в день Благовіщення Пресвятої Богородиці була відкрита інклюзивна кондитерська майстерня «Коржик». Християнське натхнення, скрутність часів та єдність спільноти стали запорукою втілення в життя ідеї особливого закладу в якому панує добро і любов. За словами священика, «сонячний» хлопець Микита щодня, «згідно заданих алгоритмів професійного кондитера», своїми руками робить для людей печиво та солодощі. «Усі можуть прийти та на це подивитись. Микита завжди посміхається, бо він є відкритою і не лукавою дитиною, але сам працевлаштуватись в такому середовищі він би не зміг. Ми надали йому можливість психологічної реабілітації, розвитку навичок та самодостатності, бо сьогодні людина з синдром Дауна може дати собі раду», – розповідає він.
Крім цього, організатори вирішили, що це буде також можливість попити кави. Спочатку це мала бути тільки майстерня печива, але постала своєрідна міні кав'ярня. «Ми поставили там чотири столики і тепер ми маємо можливість, щоб приходили люди. Діти з школи приходять з класом і дивляться, як людина з синдромом Дауна робить печиво. Там можна скуштувати того свіжого печива, чи просто зробити пожертву на добрі справи, побути в нашому просторі. Бо це дійсно хороший простір, простір добра, простір милосердя і любові», – підкреслює душпастир.
Почуття захищеності
В нелегкі часи війни, коли немає стабільності та впевненості в завтрашньому дні, діяльність майстерні та неповторна атмосфера затишку надають Микиті відчуття соціального захисту та економічної стабільності. Отець Віталій вважає, що «соціально незахищені категорії населення особливо відчувають таку нестабільність у суспільстві». «А тут війна, а не просто нестабільність, – підкреслює він. – Їм складно працевлаштуватися і в мирний час. Але тут коли є такі виклики, то взагалі, таким людям дуже складно перенести агресію, вони дуже складно це сприймають. Але ми на опустили рук».
Микита завжди, від самого початку війни був поруч зі спільнотою. Він приходив допомагати ліпити вареники на благодійній кухні для територіальної оборони та людей у потребі. «Він допомагав на нашій кухні та трохи допомагав також роздавати їжу, де ми годуємо безхатьків, – розповідає священик. – Для нього це був такий особливий час, бо мама роботу втратила і йому було складно. Але ми вирішили, що будемо це робити. І це не стало для нас проблемою, тому що ми йшли до своєї мети задля того, щоби дати можливість цій людині і цій родині укріпитись завдяки цьому хлопцеві. Його мама, маючи їх двох – малу дитину та його – не могла знайти роботи. А ми, як громада, змогли їх підтримати. І завдяки ініціативі нашої команди і нашим цінностям, завдяки його енергійній рішучості до праці, все це поєдналося. Соціальна стабільність приходить з економічною стабільністю, тому що, коли людина економічно трохи зміцниться і має за що жити, тоді їй простіше дати собі раду в соціумі. Він біля мене прислуговує, і допомагає мені постійно. І це печиво, яке він випікає, він вкладає в нього всю свою любов… І завдяки тому, що були такі люди які повірили в нас, ми змогли це зробити».
Здорова «конкуренція»
В нетиповій реальності сьогодення невеличкого міста Фастів в центральній Україні єдність та підтримка громади, як ніколи об’єднаної через спільну загрозу, проявляє себе навіть в сферах життя, які зазвичай характеризуються іншою поведінкою людей. Добро та любов, які сіє Микита випікаючи своє печиво, дійшли до сердець конкурентних закладів громадського харчування міста. За словами о. Віталія, ніхто не ставився до них як до конкурентів, а навпаки, сусідні заклади намагаються усіляко підтримати «Коржик». Те, як підхопили цю ініціативу люди доброї волі, як у Фастові, так і в різних куточках України, свідчить про те, як небайдужі серця відгукуються на мову добра і любові.
«Здорове харчування, фінансова грамотність, мистецтво планування, інклюзивний розвиток здібностей та інші притаманні риси майстерні “Коржик” означали, що за цим буде стояти щось більше ніж просто бізнес», – говорить душпастир. Деякі сусідні кав’ярні виразили готовність взяти на реалізацію печиво Микити в своїх закладах, проте виробнича спроможність «Коржика» невелика і поки ще не здатна задовільнити увесь попит такого роду. Підприємці розуміють, як складно проходять перші місяці після відкриття закладу і знають, в який саме спосіб підтримати діяльність Микити, тому бажання партнерської і дружньої підтримки із збутом продукції та у формі консультацій, хоч і виражена економічною мовою, насправді є щирим жестом доброї волі. «Наше містечко є таким середовищем, де всі це прихильно сприймають. Я вдячний Богові за це!» – поділився з нами о. Віталій.
Такі способи взаємодії між підприємцями є підтвердженням, того що присутність добра і любові в економіці є запорукою нової культури ведення бізнесу та нової соціальної норми в економічному житті. Етика піклування та підтримка знедолених лежать в основі втілення в життя того, що ми називаємо Економіка Франциска, до якої нас заохочує Святіший Отець Франциск. Любов і добро, які випромінює Микита, змінюють серця оточуючих і розвивають непорівнянну здатність піклуватися один про одного для побудови нового відкритого світу, про який йде мова в енцикліці «Fratelli tutti». У п. 95 Папа Франциск нагадує, що любов веде нас до вселенського сопричастя, тому можна без сумнівів заявити, що Микита вкладаючи всю свою любов в печиво, яке випікає в майстерні «Коржик», провадить усіх причасних до цілісного та сталого розвитку.
«Сьогодні Микита кожен день посміхається тому, що він щасливий, і це найважливіше для нас!» – наголошує о. Віталій. «Сонячний» кондитер, задля духовного миру місцевої спільноти українських греко-католиків у напружені часи війни несе любов і добро, як читаємо в словах молитви святого Франциска Ассізького.
