Вшанування святого Йосифа Робітника та християнське розуміння праці

Олена Комісаренко

Церква латинського обряду 1 травня вшановує памʼять святого Йосифа як робітника і покровителя робітників. У цьому контексті сьогодні розглянемо, як приклад цього святого вплинув на вчення Церкви та Римських Архиєреїв про гідність людської праці.

Свято святого Йосифа Робітника: християнська відповідь на соціалістичні виклики

Встановлення свята святого Йосифа Робітника у 1955 році Папою Пієм ХІІ було значущою подією в контексті тодішніх політичних і соціальних реалій. Це рішення Святішого Отця було прямою реакцією на зростання впливу соціалістичних і комуністичних рухів у Європі, особливо після Другої світової війни. Вшановування святого Йосифа Робітника 1 травня мало на меті запропонувати християнську альтернативу цій далі, підкреслюючи християнські цінності праці та гідності працівника.

Ця ініціатива зродилася в дусі таких енциклік як «Rerum Novarum» та «Quadragessimo Anno», що закладали основи католицького соціального вчення, також і щодо підтримки прав робітників, справедливих умов праці, права на страйк та необхідності формування профспілок. Установлення цього свята стало також частиною ширшої стратегії Церкви зі взаємодії з сучасним світом та відповіддю на суспільні виклики.

Праця та святість: навчання святого Йосифа

Роль святого Йосифа як теслі підкреслюється не тільки через його пряму участь у робітничому житті, але й через його приклад тихої працелюбності та старанності. Ці якості Йосифа виступають як ідеал для наслідування християнами, що прагнуть через свою щоденну працю наближатися до Бога. Вчення Церкви акцентує на тому, що праця є способом участі в Божому творенні, де кожна особа через свою діяльність відіграє свою роль у продовженні діла створення, підтримуючи землю і розвиваючи світ до вищих стандартів життя. Це також відображає ідею, що кожен вид праці, який виконується в дусі відданості та служіння, має велику цінність і є гідним визнання.

Йосиф як працівник постає прикладом того, як повсякденна праця може бути джерелом духовного зростання та особистісного вдосконалення. Ці погляди резонують із більш широким католицьким вченням про те, що праця – це не тільки спосіб заробітку, але й важливий елемент вираження людської гідності та любові до ближнього. Це підкреслюється в багатьох церковних текстах, які закликають до справедливого ставлення до робітників та створення умов, в яких кожна людина може реалізувати свій потенціал у рамках своєї професійної діяльності.

Святий Йосиф Робітник згадується у кількох важливих документах Католицької Церкви, зокрема:

·      «Laborem Exercens» – енцикліка святого Івана Павла ІІ, опублікована в 1981 році,

·      «Redemptoris Custos» – також енцикліка святого Івана Павла ІІ, видана у 1989 році, присвячена життю і місії святого Йосифа.

·      «Patris Corde» - апостольське послання Папи Франциска, видане в 2020 році до 150-річчя проголошення святого Йосифа покровителем Вселенської Церкви.

Ці та інші документи підкреслюють богословське значення святого Йосифа як прикладу гідності роботи, а також його роль у католицькій вірі як прикладу смиренності, відданості та важливості сім'ї. Поговорімо про ці документи більш детально.

Laborem Exercens: гідність праці в світлі християнської віри

Енцикліка «Laborem Exercens» (З праці своєї…), яку святий Іван Павло ІІ опублікував у 1981 році, займає важливе місце в соціальному вченні Католицької Церкви. Вона глибоко занурюється в тему праці з християнської точки зору, аналізуючи її значення для людської особистості та її роль у суспільстві та в ділі спасіння. У цьому документі святий Йосиф виступає як символ гідності та значення праці.

«Laborem Exercens» розглядає працю як фундаментальне право та обов'язок кожної людини, підкреслюючи, що через працю людина не лише забезпечує свої потреби та потреби своєї родини, але й бере участь у Божому творенні. Святий Йосиф, як зазначено у документі, є втіленням християнського розуміння праці. Він не просто тесляр, але й приклад для всіх християн своєю етикою праці та вірністю виконанню своїх обов'язків. Його повсякденна праця і старанність стали прикладом для Ісуса, який виріс серед його опіки, навчаючись цінувати працю як Божий дар і засіб реалізації себе як особистості.

Енцикліка також підкреслює, що праця є не тільки правом, але й святим обов'язком. Вона закликає до захисту прав робітників і критикує різні форми експлуатації та соціальної несправедливості. У цьому контексті образ святого Йосифа використовується для підкреслення важливості соціальної доктрини Церкви про права робітників та гідність кожної працюючої особи.

Праця як вираз любові та відданості у Redemptoris Custos

У «Redemptoris Custos» (Опікун Відкупителя) праця святого Йосифа виступає як основний вираз його любові та відданості Святій Родині. Йосиф, як тесляр, використовував свої навички та працьовитість, щоб забезпечити необхідними матеріальними ресурсами свою родину в Назареті. Цей аспект його життя підкреслюється в документі як ключовий для розуміння його святості та ролі як опікуна.

Праця теслі не була для святого Йосифа просто засобом заробітку, а більше вираженням його відданості та любові до Марії та Ісуса. Цей аспект праці став фундаментальним для його ідентичності як покровителя робітників і прикладу для всіх християн. Простота його ремесла символізує глибоку духовність та скромність, які є важливими чеснотами в християнському житті. Ісус, виростаючи поруч з Йосифом і беручи участь у його роботі, також поділяв цю духовність праці. Цей спільний досвід роботи не тільки зміцнив їхні сімейні зв'язки, але й передав Ісусові цінність роботи як засобу служіння та вираження любові.

Patris Corde: святий Йосиф як зразок батьківської любові та відданості

У апостольському посланні «Patris Corde» (З серцем батька), Папа Франциск відзначає 150-ту річницю проголошення святого Йосифа покровителем Всесвітньої Церкви. Документ пропонує новий погляд на святого Йосифа, підкреслюючи його роль як зразка батьківської любові та постаті тихої сили та вірності. Святий Йосиф описується як люблячий батько, який виходив за рамки традиційних очікувань від своєї ролі. Батьківство Йосифа представлене як зразок люблячої присутності, уважності та підтримуючого керівництва.

Ніжність Йосифа, яка не є ознакою слабкості, але глибоким відображенням сили, висвітлюється як ключовий елемент виховання Ісуса. В сім'ях ніжність є важливим інгредієнтом для плекання взаємин. Особлива увага приділяється послуху святого Йосифа, який означав готовність приймати Божу волю, навіть коли вона була таємничою та важкою для розуміння.

Йосиф також виявляє прийняття своєї ролі, не знаючи повної історії, яка розгортатиметься. Його життя навчає нас благодаті приймання життя таким, як воно нам дається, з усіма його викликами та несподіванками. Крім того, святий Йосиф відзначається креативною сміливістю у пошуку рішень для проблем. Його готовність приймати складні рішення, коли це було необхідно, показує його проактивну та обдуману природу в гарантуванні безпеки та добробуту Марії та Ісуса.

«Patris Corde» возвеличує повсякденні дії святого Йосифа, показуючи, як його чесноти залишаються актуальними не тільки для його часу, але й для сучасності. Він виступає як зразок чесноти та віри для всіх батьків та для тих, хто займає позиції відповідальності та опіки.