Шукати

Другий Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Четверта сесія: статистика

Оглядом статистичних даних і деяких вступних зауваг розпочинаємо розгляд перебігу заключної сесії Другого Ватиканського Собору.

о. Андрій Твердохліб

Попереднього разу ми ознайомилися із промовою Папи Павла VI у день відкриття четвертої і останньої соборової сесії, яка була виголошена 14 вересня 1965 року. Цього разу розпочнемо огляд цієї сесії, яка була досить продуктивною в опрацюванні та проголошенні нових документів та сповненою різноманітних подій. Говорячи про події, думки та ідеї, неможливо оминути тих особистостей, які їх продукували. Саме тому, роблячи впродовж наступних передач огляд останньої соборової сесії, ми зокрема згадаємо імена людей, які були причетні до їхньої появи на світ.

Аудіоверсія

Наш огляд розпочнемо зі статистичної інформації цього соборового періоду. Впродовж 1965 року соборові дискусії зосередилися на таких чотирьох темах: релігійна свобода; Церква в сучасному світі; місійна діяльність та священниче служіння і життя. Від 14 вересня до 8 грудня відбулося п’ять відкритих зібрань, тобто таких, на яких був присутній Папа Римський та мав своє слово. Загальних зібрань, на яких соборові отці мали змогу дискутувати та голосувати за тексти документів, впродовж цієї сесії відбулося 41. В результаті було прийнято 11 соборових документів. Відкриті зібрання за участю Папи Павла VI мали місце 14 вересня, з нагоди відкриття четвертого соборового періоду; 28 жовтня, коли було опубліковано п’ять документів; 18 листопада, коли було опубліковано інших два документи; 7 грудня, коли було опубліковано останніх чотири документи; та, зрештою, 8 грудня, з нагоди офіційного закриття ІІ Ватиканського Собору. Окремим був виступ папи в соборовій залі п’ятого жовтня, після завершення його подорожі до штаб-квартири ООН.

Дискусії про зміст документів в соборовій залі завершилися 26 жовтня, залишаючи можливість впродовж наступних засідань для голосування за окремі їх частини, або ж в цілому. Зрештою соборові засідання мали також три періоди тривалої перерви (17-24 жовтня; 30 жовтня-8 листопада; 19-30 листопада). Назагал впродовж усього четвертого періоду відбувся 331 виступ та було проведено 268 голосувань. Також у соборовій залі було здійснено загалом 46 євхаристійних богослужінь, з яких чотири за участю папи під час відкритих зібрань і одна очолювана ним у день закриття на площі перед базилікою святого Петра. В латинському обряді було здійснено 30 богослужінь, а решту в різних обрядах, присутніх у вселенській Церкві. Всього під час четвертої сесії було 2399 соборових отців, найбільша кількість за увесь час проведення Собору. До цієї кількості слід також додати 460 експертів, 42 слухачів та слухачок, 104 делегованих спостерігачів та 45 парохів.

Окрім безпосередньої участі на соборових зібраннях, папа також мав деякі звернення до соборових отців через свої письмові послання. З-поміж деяких із них вартує уваги лист, надісланий до кардинала Тіссерана 10 жовтня 1965 року, у якому Папа Павло VI відклав для себе можливість вирішення дискусії щодо церковної норми про целібат священства. Подібно до того, як під час попереднього соборового періоду до поважної кризи на Соборі привели дискусії щодо контролю народжуваності, схоже відбулося і з вищезгаданим питанням під час четвертого періоду. Задля того, щоб Собор мав можливість плідно працювати далі, папа відкликав на себе поглиблене вивчення та вирішення дискусій довкола цих питань. Зрештою уже в післясоборовий період після тривалого дослідження цих тем були дані відповіді на такі делікатні, однак чутливі питання: 24 червня 1967 року було опубліковано енцикліку про священничий целібат (Sacerdotalis caelibatus); а 25 липня 1968 року було опубліковано енцикліку щодо питань подружнього життя та контролю народжуваності (Humanae vitae).

Власне 11 жовтня 1965 року Декан Священної Колегії кардиналів прочитав цього листа у соборовій залі. У ньому папа зокрема казав, що не зовсім є доречною публічна дискусія на дану тематику, оскільки воно потребує «надзвичайної розсудливості та великої уважності». В листі папа говорив про своє бажання не лише зберегти цю античну норму, але й посилити її дотримання, закликаючи священників латинської Церкви до розуміння причин, що призвели до такого стану. Адже саме завдяки такому припису священники мають можливість віддати усю їхню любов лише для Христа та присвятити себе цілковито на служіння Церкви та на спасіння людських душ. Зрештою Папа Павло VI в своєму листі запрошував тих соборових отців, які бажали висловити свою думку стосовно даного питання, передати власні спостереження до соборової Ради, яка потім зможе передати їх папі. Таке рішення папи в соборовій залі були прийнято із прихильністю та супроводжувалося численними оплесками.

Перш ніж праця четвертої соборової сесії перейшла до щоденних загальних зборів, під час яких відбувалися розгляд текстів документів, дискусії та голосування, ще того самого 14 вересня, в присутності Папи Павла VI, до соборової асамблеї було зачитано документ про встановлення синоду єпископів вселенської Церкви (Motu Proprio Apostolica sollicitudo). Завданням цього нового органу, який покликаний представляти увесь католицький єпископат, має бути допомога Єпископу Риму в управлінні Церквою. Даний документ складається із 12-ти артикулів і його в повному обсязі присутнім соборовим отцям прочитав генеральний секретар Собору Перікл Фелічі.

Опісля прочитання цього папського документа, слово взяв кардинал Тіссеран в якості Декана Священної Колегії кардиналів, щоби, спершу привітати зібраних соборових отців, а також щоби оголосити про деякі рекомендації задля доброго проведення робіт, зокрема наголосивши на необхідності уникати повторення виступів на одинакові аргументи. Тоді знову взяв слово Перікл Фелічі, який прочитав телеграму, надіслану від константинопольського патріарха Атенагора до Папи Павла VI. В ній патріарх, зокрема, передавав свої щирі братерські побажання доброго перебігу робіт та успішного та славного завершення Собору. На це повідомлення патріарха, папа надіслав у відповідь свою телеграму, зміст якої також було зачитано серед присутніх. У ній папа запевнив, що привітальні слова патріарха будуть зачитані перед соборовою асамблеєю у день відкриття четвертої сесії ІІ Ватиканського Собору. Також і папа висловлював сподівання, що соборова праця буде благословенна Богом, а її плоди принесуть добро для всієї Христової Церкви.

Нарешті розпочиналися соборові засідання, які в першу чергу взялися за розгляд схеми документа про релігійну свободу. Цей документ під час попередньої сесії було відправлено на доопрацювання та виправлення, враховуючи численні пропозиції соборових отців. Новий текст було майже цілковито змінено, тож соборові отці взялися за його вивчення. Про цей документ та про інші, що розглядалися під час цього соборового періоду, ми поговоримо вже наступного разу.

Джерело:

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 332-334, 341-344.

31 серпня 2024, 17:15