Папа: остерігаймося втратити свободу у Христі, промінявши її на формалізм

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп'ятий? Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом?» – цей уривок з Послання святого Павла до Галатів, яким починається друга частина листа, прозвучав на початку загальної аудієнції Папи Франциска, що відбулася в середу, 1 вересня 2021 р., в залі Павла VI у Ватикані. Розпочинаючи чергову катехизу, присвячену роздумам над цією книгою Нового Завіту, Святіший Отець зауважив, що Апостол попереджає своїх читачів про небезпеку впасти у формалізм і зректися гідності, яку вони отримали. Але якщо спочатку він ділився своїм досвідом і покликанням, далі призиває самих же галатів, поставивши їх перед обличчям їхнього вибору та теперішнього становища.

Пам’ятати про перше звіщення

Папа звернув увагу на те, що слова, якими послуговується святий Павло, зовсім не є ввічливими. В той час, як в інших листах зустрічаємо такі вислови як «брати» чи «найдорожчі», то тут пише в загальному «галати», й двічі називає їх «немудрими». Не тому, щоб їм бракує розуму, але тому, що «майже не помічаючи цього, ризикують втратити віру в Христа, яку прийняли з великим ентузіазмом».

«Вони нерозумні, бо не усвідомлюють, що загроза полягає в тому, щоби втратити дорогоцінний скарб, красу новизни Христа. Зчудування та смуток Апостола очевидні. Не без гіркоти, він провокує цих християн згадати перше звіщення, яке він здійснив між ними, через яке дав їм можливість здобути свободу, якої до цієї миті вони навіть не сподівалися», –зазначив Святіший Отець.

Збагнути ціну питання

Святий Павло ставить галатам запитання, щоби розворушити їхні сумління. Це риторичні запитання, адже вони, за словами Папи, «добре знають, що їхній прихід до віри в Христа є плодом благодаті, отриманої з проповіддю Євангелія». Слова, які вони прийняли, зосереджувалися на Божій любові, що виявилася в смерті та воскресінні Ісуса. Павло не знаходить переконливіших слів, як ті, які, правдоподібно, говорив під час проповідування: «Живу вже не я, а Христос живе у мені».

«Галати повинні дивитися на цю подію, не піддаючись відволіканням іншими звіщеннями. Загалом, Павловим наміром є притиснути християн до стіни, щоби вони збагнули ціну питання й не піддалися чарам голосу сирен, які хочуть звести їх до релігійності, що ґрунтується виключно на суворому дотримуванні приписів», – зауважив Наступник святого Петра, додавши, що галати добре розуміли, на що покликається Апостол. Бо й вони, без сумніву, пережили досвід діяння Святого Духа в громаді. На початку їхнього приходу до віри «була Божа, а не людська ініціатива», головною дійовою Особою цього досвіду був Святий Дух, тож поставити Його тепер на друге місце, віддавши першість власним ділам, було б нерозсудливістю.

Триматися справжнього скарбу

Таким чином, як зауважив далі Папа, святий Павло заохочує також і нас замислитися над тим, як ми живемо вірою: чи любов Христа, розп’ятого та воскреслого, перебуває у центрі нашого щоденного життя як джерело спасіння, а чи вдовольняємося якимись релігійними формальностями, щоб лише заспокоїти сумління? Чи ми «тримаємося цінного скарбу», яким є краса Христової новизни, а чи «віддаємо перевагу тому, що в цей момент приваблює нас, а потім залишає внутрішню порожнечу»? Примарне часто стукає до дверей наших днів, але є лише «сумною ілюзією», яка заважає розпізнавати те, задля чого дійсно вартує жити.

Підсумовуючи, Папа заохотив не втрачати впевненості у тому, що навіть коли ми відчуваємо спокусу віддалитися, Бог «не перестає вливати Свої дари». Про це святий Павло нагадує галатам, пишучи, що Отець «подає вам Духа і творить чудеса між вами». Апостол пише «в теперішньому часі, а не минулому», бо «незважаючи на всі перешкоди, які можемо ставити Його діянню, Бог ніколи не залишає нас, але залишається з нами зі Своєю милосердною любов’ю».