Папа: знання без моралі, що здається джерелом свободи, веде до паралічу душі

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Роздумуючи в світлі Божого Слова про старість, під час загальної аудієнції в середу, 25 травня 2022 р., Папа Франциск запросив приглянутися до старозавітної Книги Проповідника. Він зауважив, що на її сторінках постійно зустрічаємо слова: «Все – марнота», і нас може вражати те, що у Святому Письмі знаходимо вирази, що «підважують сенс існування». «У дійсності ж, – пояснив Святіший Отець, – це постійне хитання Проповідника між сенсом і не-сенсом є іронічним представленням того життєвого знання, що віддаляється від пристрасті за справедливістю, гарантом якої є Божий суд». І на вихід з цього випробування вказує підсумок книги: «Бійся Бога й дотримуй заповіді Його, бо в цьому – вся людина».

Випробування розчаруванням

Як зазначив Наступник святого Петра, іноді дійсність, яку бачимо перед собою, може привести до висновку, що для всіх приготована однакова доля, тому розчинитися в ніщо, дорога байдужості, також і нам може здаватися «єдиним засобом від болючого розчарування». Хіба можуть наші зусилля змінити світ? Чи дійсно має вартість різниця між праведним і неправедним? І хоч ця «негативна інтуїція» може проявитися у будь-якому віці, у старості зустріч з таким розчаруванням «є майже неминучою».

«Отож, стійкість старості проти деморалізуючих наслідків цього розчарування є вирішальною: якщо похилі віком, які вже бачили все, збережуть недоторканою свою пристрасть щодо справедливості, тоді є надія для любові, а також і для віри», – сказав Папа, додаючи, що для сучасного світу перехід через цю «цілющу кризу» став ключовим, бо культура, що претендує на те, щоб все вимірювати та маніпулювати всім, «веде до колективної деморалізації сенсу, любові, добра».

Знеохочення ілюзорною істиною

Ця деморалізація, за словами Святішого Отця, відбирає у нас бажання щось робити. Так звана «істина», що обмежується виключно спостереженням за світом, реєструє також його байдужість до протилежностей, віддаючи їх плинові часу. Ця форма сучасного шукання істини, прикриваючись науковістю і залишаючись нечутливою і неморальною, схильна повністю відкидати пристрасть щодо справедливості. Однак, знання, позбавлене моральності, хоч на початку і здається «джерелом свободи», дуже швидко перетворюється у «параліч душі».

«Проповідник своєю іронією демаскує цю фатальну спокусу всемогутності знання, ту “манію всезнайства”, що веде до безсилля волі», – сказав Папа, зазначивши, що монахи в давнину чітко визначали цю хворобу душі, що відкриває «марноту знання, позбавленого віри та моралі, ілюзорність істини без справедливості». Вони називали її «нудьгою», що не є простим лінивством чи депресією. Це, радше «капітуляція перед знанням світу без пристрасті щодо справедливості і до дій, які за нею слідують».

Стагнація мудрості

Як зауважив Святіший Отець, порожнеча сенсу, породжена знанням, яке відкидає будь-яку етичну відповідальність і будь-яке прив’язання до реального добра, «не є нешкідливою». Вона не тільки «відбирає сили у бажання добра», але також «відчиняє двері для агресивності сил зла». Це сили «божевільного розуму, що став цинічним від надміру ідеології». За словами Єпископа Риму, з «усім нашим поступом і благополуччям» ми перетворилися у «суспільство втоми». В той час, як ми мали поширювати добробут, ми толеруємо «науково селективний ринок здоров’я», замість того, щоб закласти непорушні межі миру, ми є свідками війн, які «дедалі безжальніші до беззахисних людей».

«Природно, що наука чинить поступ, і це добре. Але мудрість життя – це щось інше, і здається, що вона переживає стагнацію», – сказав Папа, додаючи, що цей без-почуттєвий і без-відповідальний розум «відбирає сенс та енергію у пізнання істини». Тому не дивно, що наша пора – це «пора fake news, колективних забобонів і псевдо-наукових правд».

«Старість, – підсумував Святіший Отець, – може вчитися від іронічної мудрості Проповідника мистецтва виводити на яв обман, що ховається у манії правди розуму, позбавленого почуття щодо справедливості. Багаті мудрістю та почуттям гумору похилі віком приносять велику користь молоді! Вони рятують її від сумного і позбавленого життєвої мудрості пізнання світу».