Папа: без радості звіщення Євангелія є неефективним

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Нехай же Господь Ісус допоможе нам звіщати Його так, як Він цього бажає, передаючи радість, визволення, світло, оздоровлення та захоплення благодаттю. Таким побажанням Папа Франциск підсумував свої чергові роздуми, присвячені апостольській ревності, якими він поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 25 січня 2023 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані.

В рамках циклу повчань на тему апостольської ревності Святіший Отець цього разу зосередився на Ісусові як на учителеві звіщення. Як відправну точку він обрав євангельську розповідь про те, як Ісус навчав у синагозі в Назареті. Прочитавши уривок з пророка Ісаї, Христос сказав коротку проповідь, одне лиш речення: «Сьогодні здійснилося це Писання, яке ви чули». Отож, можемо побачити, що для Ісуса це пророцтво «виявляє щось суттєве про те, що Він хоче сказати про Себе».

Радість

«Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести радісну новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий», – таким було це пророцтво, з якого, як зазначив Наступник святого Петра, можемо виокремити п’ять суттєвих елементів, а першим з них є радість. Отож, радісне звіщення. «Неможливо говорити про Ісуса без радості, бо віра – це чудесна історія любові, якою слід ділитися», – сказав Папа, підкреслюючи, що коли бракує радості, «Євангеліє не проходить», бо як каже сам термін, воно є «доброю новиною, звіщенням радості». «Сумний християнин може говорити про прекрасні речі, але все дарма, якщо звіщення, яке він передає, не є радісним», – додав він.

Визволення

Другим аспектом є визволення. Ісус каже, що прийшов звістити визволення полоненим, що означає, що «той, хто звіщає Бога, не може займатися прозелітизмом, не може чинити на інших тиск», повинен «нести мир, а не почуття провини». І хоч слідування за Ісусом включає аскезу, зречення, що притаманне кожній добрій речі, той, хто свідчить Христа, «показує більше красу мети, ніж труди дороги до неї».

Світло

Ісус каже, що прийшов звіщати «сліпим прозріння». Отож, третім елементом є світло. Святіший Отець звернув увагу на те, що до Христа в Біблії ніколи не зустрічається оздоровлення сліпої людини. Бо це знак приходу Месії. «Але тут не йде мова лише про фізичний зір, але радше про світло, яке дозволяє по-новому бачити життя», – сказав Папа, нагадавши, що хрещення в давнину називали «просвіщенням». Світло ж, яке дарує Ісус – це «світло синівства». Таким чином, «життя вже не є сліпим прямуванням в нікуди, не є питанням долі чи фортуни, не є чимось, що залежить від випадку чи зірок, ані від здоров’я чи грошей, життя залежить від любові, від любові Отця, Який піклується про нас, Своїх любих дітей». І хіба є не прекрасно ділитися цим світлом з іншими?

Оздоровлення

Четвертим аспектом звіщення Папа назвав оздоровлення. Ісус говорить, що прийшов «випустити пригноблених на волю». Пригноблений, як зауважив Наступник святого Петра – це той, хто почувається чимось придавленим – хворобами, труднощами, тягарями серця, почуттям провини… Нас гнобить у першу чергу «те зло, яке не можуть зцілити жодні людські засоби чи ліки», яким є гріх. А добра новина полягає в тому, що «з Ісусом це днедавнє зло, гріх, що здається непереможним, вже не має останнього слова». Ісус «завжди і безкорисливо» зцілює нас від гріха, а привести когось до зустрічі з Ним означає «привести до лікаря серця, який підносить життя». «Той, хто носить тягарі, потребує ніжного дотику до минулого. Ми часто чуємо: “Потребую зцілення мого минулого, ніжного дотику до того минулого, що дуже тяжіє на мені”. Потребує прощення. А той, хто вірує в Ісуса, саме це має в дарі для інших: силу прощення, що звільняє душу від усіх боргів», – сказав Святіший Отець.

Захоплення благодаттю

Врешті, Ісус проголошує «рік Господньої благодаті». Це не був запланований ювілейний рік, тобто, рік відпущення боргів, але з Христом «благодать, яка оновлює життя, приходить і завжди вражає». А тому звіщення Ісуса «завжди повинно нести зчудування благодаттю». «Бо це не ми чинимо великі речі, але Божа благодать, яка також і через нас здійснює непередбачувані речі», – сказав Папа, звернувши також увагу на те, що ця радісна звістка, як зазначає Євангелія, «звернена до вбогих». І хоч ми про них часто забуваємо, вони є «адресатами, про яких Ісус виразно згадує». І щоби прийняти Господа, кожен з нас покликаний стати «вбогим духом», що означає перемогти претензії на самодостатність і усвідомити потребу в благодаті.