Папа: поміркованість веде до щастя, бо допомагає цінувати найбільш вартісне

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Це неправда, що поміркованість робить життя сірим і позбавленим радості, навпаки, вона дає змогу краще розсмакувати життєві блага. Таким висновком Папа Франциск підсумував свої роздуми, якими він поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 17 квітня 2024 р., відбувалася на площі Святого Петра у Ватикані. В рамках започаткованого в останню середу минулого року циклу роздумів про вади і чесноти, цього разу він поділився роздумами про четверту з поміж так званих головних чи кардинальних чеснот, якою є поміркованість.

Думки стародавніх

«Разом з іншими трьома чеснотами ця чеснота має давню історію, яка належить не лише християнам», – зауважив Наступник святого Петра, вказуючи на те, що у давніх греків метою практики чеснот було здобуття щастя. У своєму чи не найважливішому трактаті про етику, адресованому синові Нікомахові, Аристотель зауважував, що всі шукають щастя, але небагатьом вдається його досягти. Й щоб пояснити, чому це так, філософ розглядає тему чеснот, між якими значну частину роздумів присвячує поміркованості, що грецькою звучить «enkráteia», тобто «панування над собою самими». «Ця чеснота, отже, є здатністю до самоконтролю, мистецтвом не піддаватися бунтівливим пристрастям», – підкреслив Папа.

Справедлива мірка

Далі Святіший Отець зупинився на визначенні, яке цій чесноті дає Катехизм Католицької Церкви: «Поміркованість є моральною чеснотою, яка стримує потяг до задоволень і забезпечує рівновагу в користуванні створеними благами. Вона забезпечує панування волі над інстинктами і втримує прагнення у межах чесності. Поміркована особа скеровує до добра свої чуттєві бажання, дотримується здорової стриманості і не потурає своїй душі та своїй потузі, опановуючи пожадання свого серця». Таким чином, зауважує Папа, поміркованість є чеснотою «справедливої мірки». Така людина «в кожній ситуації керується мудрістю», в той час як люди, «які завжди діють під впливом імпульсу чи надмірних емоцій» не викликають довіри. «У світі, де багато людей хизуються тим, що говорять те, що думають, стримана людина воліє замість цього думати про те, що говорить», – сказав він, додаючи: «Вона не дає порожніх обіцянок, а бере на себе зобов'язання тією мірою, якою може їх виконати». Також і з приємністю поміркована людина поводиться належно, пам’ятаючи, що захланність веде до втрати смаку. Адже «щоб оцінити добре вино, краще смакувати його малими ковтками, аніж випити його залпом».

За словами Наступника святого Петра, поміркована людина вміє також «добре дозувати слова», не дозволяючи на те, щоб хвилинка гніву зруйнувала стосунки та дружбу, «які лише з великими зусиллями можна відновити». Це особливо стосується сімейного життя, в якому треба пам’ятати, що «є час говорити і час промовчати», й обоє «вимагають правильної мірки».

Цінна рівновага

«Якщо стримана людина вміє контролювати свій темперамент, це не означає, що її завжди будуть бачити з мирним, усміхненим обличчям», – вів далі Святіший Отець, звертаючи увагу на те, що бувають ситуації, коли необхідно й обуритися, «але завжди в належній манері». Буває так, що слово докору «корисніше від злісного й гіркого мовчання». «Поміркований знає, що немає нічого більш незручного, ніж виправляти іншого, але він також знає, що це необхідно: інакше простір буде відкритим для зла», – додав Єпископ Риму, заначивши, що такій людині вдається «утримувати разом крайнощі»: вона відстоює абсолютні принципи, стверджує цінності, що не підлягають обговоренню, але при цьому вміє зрозуміти людей, виявляючи емпатію.

«Тому дар поміркованості – це рівновага, риса настільки ж цінна, наскільки й рідкісна. Насправді все в нашому світі підштовхує до надмірності. Натомість поміркованість добре поєднується з євангельськими настановами, такими як скромність, тактовність, прихованість, лагідність. Поміркований цінує пошану інших, але не робить її єдиним критерієм кожного вчинку і кожного слова. Він чутливий, вміє плакати і не соромиться цього, але не плаче над собою. Зазнавши поразки, він знову піднімається; перемігши, він здатний повернутися до прихованого життя. Він не шукає оплесків, але знає, що потребує інших», – мовив Папа, підсумовуючи: «Це неправда, що поміркованість робить речі сірими й позбавленими радості. Ба більше, вона дозволяє краще розсмакувати життєві блага», а щастя, здобуте завдяки поміркованості, є «радістю, яка квітне в серці того, хто розпізнає і цінує те, що є найбільш вартісним у житті».