Ступити на дорогу братерства (21)
«Зустрічатися, розмовляти, слухати, дивитися, пізнавати, намагатися зрозуміти, шукати точки контакту – все це виражається словом “діалог”. Діалог потрібний для того, щоби зустрітися й допомогти один одному», – пише Святіший Отець, пропонуючи замислитися над тим, «як виглядав би світ без терпеливого діалогу багатьох великодушних людей, які підтримують єдність родин і спільнот». Однак, «наполегливий і відважний діалог» не створює гучних заголовків, а скромно «допомагає світові жити набагато краще». В той як, як дехто пробує втікати від дійсності в свої світи, а інші реагують на неї деструктивною силою, існує «ще одна можливість», якою є діалог (198-199).
Але, як зазначає далі Папа, часто діалог плутають із чимось зовсім іншим, як от «нервовим обміном у соцмережах думками, сформованими не завжди достовірною інформацією медіа». Але це «тільки паралельні монологи», які можуть привертати до себе увагу «підвищеним чи агресивним тоном». Гучне поширення фактів і заяв у медіа насправді «часто зачиняє можливості для діалогу, бо дає кожному можливість непорушно й твердо триматися своїх ідей, інтересів і рішень, виправдовуючи їх помилками інших людей». Найгіршим є те, що ця «мова політичної пропаганди» поширилася настільки, що стала «щоденною мовою» (200-201).
«Брак діалогу, – підкреслює Глава Католицької Церкви, – призводить до того, що в окремих секторах турбуються не про загальне добро, а про отримання користей, які дає влада, чи, в кращому випадку, про накинення своєї точки зору. У такий спосіб розмови зводяться до переговорів, в яких кожний прагне загарбати побільше влади й можливих користей, і це не є спільним шуканням загального добра». Героями майбутнього, на думку Папи, будуть ті, які зуміють подолати цю хворобливу логіку й вирішать поставити слово правди понад власними інтересами (202).
Святіший Отець вказує на те, що справжній діалог включає «здатність шанувати точку зору іншої людини». Інша людина, на основі своєї ідентичності, може щось внести, і якщо особа чи група є послідовними в своїй аргументації, твердо тримаючись своїх цінностей і переконань, «це якимось чином принесе користь суспільству». Але це здійснюється мірою того, наскільки розвиток відбувається «в діалогові й відкритості до всіх». «Публічні дискусії, якщо справді дають місце всім, не маніпулюють і не приховують інформацію, стають постійним стимулом, який дає можливість адекватніше розуміти правду або, принаймні, краще її виразити» (203).
«Сьогодні існує переконання, що, незалежно від розвитку окремих наукових дисциплін, потрібний міждисциплінарний діалог, бо дійсність одна, хоча до неї можна підходити з різних сторін і користуватися різними методологіями. Не можна нехтувати загрозою того, що наукові досягнення будуть вважатися єдиним можливим способом зрозуміти деякі аспекти життя, суспільства і світу», – зазначає Папа, додаючи, що вчений, який визнає існування інших вимірів дійсності, яку досліджує, «завдяки доробкові інших наук і вчених відкривається на ширше повніше пізнання дійсності» (204).
Підсумовуючи цю частину, Святіший Отець ділиться думками про роль медіа, які в сьогоднішньому глобалізованому світі «можуть допомогти нам почуватися ближчими одне до одного», адже як зазначалося в його посланні на День суспільних комунікацій 2014 року, «медіа можуть допомогти нам у цьому особливо тепер, коли мережі людського спілкування вийшли на надзвичайно високий рівень розвитку. Зокрема, інтернет пропонує великі можливості зустрічей і солідарності між усіма людьми». Однак, «потрібно постійно перевіряти, чи актуальні форми комунікації нас дійсно спрямовують до щедрої зустрічі з іншими людьми, до щирих пошуків усієї правди, до служіння, до близькості з останніми, до праці заради загального добра» (205).
(На основі перекладу українською мовою, поширеного єзуїтською спільнотою в Україні).
