Праця: виміри цілісного розвитку та принципи соціальної доктрини Церкви

Олена Комісаренко

У попередньому випуску ми мали можливість поспілкуватись із Ґабріеле Сарнарі, координатором тематичного напрямку «Управління і дар» в Економіці Франциска, який працює в комерційному відділі відомого італійського футбольного клубу. Протягом цієї бесіди ми отримали свідчення того, як дружня гра в футбол розвиває та зближає дітей і молодь. Ще святий о. Джованні Боско в 1847 році в Туріні, на півночі Італії, був тим душпастирем, якій визнав важливість руху, гри та спорту для цілісного розвитку молоді. Людська особистість являє собою єдність тіла, душі та духу, тому командний спорт передбачає цілісний розвиток. Також, спілкуючись з нашим гостем, ми приділили особливу увагу тому, як командний дух сприяє роботі колективу в офісі. Сьогодні ми розглянемо більш детально цілісний розвиток загалом, та основні напрямки людського розвитку на робочому місці, які необхідні для того щоб цей розвиток дійсно став цілісним.

Поняття цілісного розвитку

В енцикліці «Populorum Progressio» 1967 року Папа Павло VI ввів поняття цілісного, або як його ще називають, інтегрального людського розвитку: «Розвиток не може обмежуватися лише економічним зростанням. Щоб бути автентичним, він повинен бути повним: цілісним, тобто сприяти благу кожної людини і всієї людської особистості». Саме всебічний розвиток людської особистості є цілісним, тому що охоплює всі аспекти життя: соціальний, економічний, політичний, культурний, особистісний і духовний. Він сприяє гідності людської особистості, рівності між усіма людьми та спільному благу всіх людей у суспільстві.

Цілісний розвиток на робочому місці

Автори книги «Управління так, наче віра має значення» Альфорд та Нотен виділяють необхідні виміри, які мають забезпечити цілісність розвитку. Вони зазначають, що ми можемо не погоджуватись з приводу ефективності того чи іншого напрямку, але беззаперечним є необхідність розвитку усіх напрямків для цілісності людського розвитку. Сім напрямків доповнюють один одного, а тому наш розвиток потребує їхнього одночасного збалансованого росту.

Автори вважають, що повнота нашого розвитку головним чином залежить від досвіду наших успіхів та невдач, хоч вони й відрізняються між собою важливістю та впливом на наше життя. Такі досвіди можуть бути особистими, соціальними, професійними чи іншого роду, але саме успіхи та невдачі пов’язані з роботою поглинають усю нашу увагу.

Напрямки людського розвитку для забезпечення цілісності на роботі

Насамперед Альфорд та Нотен виділяють фізичний розвиток. Матеріальна організація робочого місця та структуризація робочих процесів та обладнання має захищати здоров’я працівників та їх загальне самопочуття.

Інтелектуальний розвиток знаходить своє вираження в тому, що на робітників покладаються посильні зрозумілі їм завдання. Праця має бути організована таким чином, щоб робітники могли проявляти та тренувати свої таланти та навички.

Емоційний розвиток можливий через свободу робітників брати на себе відповідальність та ініціативу без остраху.

Автори окремо виділяють естетичний розвиток, який заохочується ремеслом та майстерністю у процесі виробництва з повагою до краси, елегантності та природи.

Невід’ємним для людської цілісності є також соціальний розвиток, який має двосторонній характер. Підприємництво має заохочувати доречні внутрішні прояви співробітництва та колегіальності, а також підтримувати ініціативи співробітників служити ширшій спільноті за межами фірми.

Моральний та духовний розвиток, як правило, не асоціюються з працею, проте такий розвиток має відбуватись в усіх сферах людського життя і робота не є виключенням. Управління підприємництвом та внутрішній кодекс етики мають визнавати, що людські дії є по своїй суті моральними, а будь-які робочі взаємини мають бути проявом поваги до людської гідності, незалежно від обставин. З християнської точки зору, для духовного розвитку важливо сприймати працю як покликання, в якому цінується співпраця для блага ближніх у присутності Бога.

Цілісний розвиток та принцип універсального призначення благ

Матеріальні блага є основою, необхідною для всіх вимірів, яка гарантує цілісний людський розвиток, забезпечуючи основні людські потреби, такі як харчування і житло. Першим фундаментальним кроком для підтримки цілісного людського розвитку є розподіл благ між членами суспільства. Ця діяльність напряму пов’язана з принципом універсального призначення благ, що є одним із принципів соціальної доктрини Церкви.

Автори книги «Управління так, наче віра має значення» підкреслюють, що комерційні організації відіграють ключову роль як в виробництві товарів, так і в їх подальшому розподілі з метою задоволення людських потреб. В цьому контексті ринок виступає механізмом розподілу благ. Наприклад: коли підприємництва пропонують свої корисні та зручні товари із знижкою, вони надають таким чином соціальну перевагу в доступі до товару менш забезпеченим категоріям населення.

Принцип субсидіарності та цілісний розвиток

Однак, яким би важливим не був універсальний розподіл благ, цього не достатньо для забезпечення цілісності людського розвитку. Організація робочого процесу та управління підприємством мають сприяти також інтелектуальному, емоційному та естетичному розвитку людей. Такий розвиток потребує того, щоб співробітники мали свободу проявляти ініціативу найкращим чином, відповідно з особистим судженням. Принцип, на який нам треба опиратись для того, щоб гарантувати таку свободу робітників згідно з соціальною доктриною Церкви, має назву субсидіарність, що в перекладі з латинської мови означає «допомога», «підтримка». Альфорд та Нотен нагадують, що цей принцип проявляється також у тому, що люди краще виконують задачі, які вони самі планують та контролюють.

Усе підприємництво має повністю отримувати користь від талантів та досвіду кожного співробітника, що потребує організаційної діяльності з застосуванням принципу субсидіарності. Розподіл відповідальності, звітності та повноважень прийняття рішень між різними рівнями співробітників на підприємництві має уникати виключно ієрархічної чи бюрократичної форм організації. Активне впровадження принципу субсидіарності стимулюватиме як економічний успіх, так і цілісний людський розвиток.

Солідарність та спільне благо

Ми згадували соціальний розвиток як людський розвиток у спільноті, тобто, згідно із баченням авторів книги «Управління так, наче віра має значення», йдеться про розвиток людського розуміння того, що ми всі взаємопов’язані, та бажання діяти в рамках цього сприйняття. Соціальний розвиток також можна описати як здатність співвідносити особисте благо зі спільним благом як кінцевою метою робочого процесу. Людська та організаційна діяльність у повному усвідомленні людської взаємозалежності керується принципом солідарності.

В компендіумі соціальної доктрини Церкви представлене визначення солідарності, чітко сформульоване Іваном Павло II: «це тверда і наполеглива рішучість присвятити себе спільному благу, тобто благу всіх і кожного, оскільки всі ми відповідальні за всіх». Солідарність належить до сфери справедливості, і тому ця чеснота орієнтована, головним чином, на спільне благо.