Ойкономія. Чесноти в підприємництві та в економічному житті загалом

Олена Комісаренко

Нагадаємо, що у минулому випуску ми звернули нашу увагу на напрямки людського розвитку, необхідні для того, щоб він був дійсно цілісним. Праця є важливою частиною нашого життя і тому має бути організована з урахуванням необхідності створення умов для цілісного людського розвитку. Принципи соціальної доктрини Церкви не дають нам чітких вказівок, але допомагають визначити напрямок та орієнтири для діяльності в повсякденному житті.

Ринок залежить від інструментальної раціональності та мотивації, спричиненої зовнішніми факторами, тому ринкові взаємодії не завжди поважають внутрішню цінність людської діяльності та внутрішню мотивацію людей. Використовуючи ринковий обмін як основу, економіка впливає на зовнішню мотивацію не лише на ринках, але й у суспільному житті загалом. Таким чином, економіка може мати як негативний, так і позитивний вплив на людські чесноти та процвітання. Сьогодні ми поговоримо про кардинальні чесноти, завдяки яким застосування соціальних принципів на робочому місці переростає в моделі людської поведінки навіть поза його межами.

Теорія чеснот

Теорію чеснот переважно розуміють як етичну теорію. Насправді, коли поняття «чеснота» з'являється в економічній літературі, його часто розуміють не в класичному, аристотелівському та томістичному сенсі людської досконалості, а просто як синонім «етики». Очевидним є те, що теорія чеснот – це теж етична теорія, але це також теорія про людську природу, психологію і поведінку.

Особисті чесноти та вади можуть розумітись як моделі, сформовані нашими вчинками протягом часу, які схиляють нас діяти так само як ми робили до цього. Можна також сказати, що чесноти є звичкою використання ефективних засобів задля досягнення доброї цілі. В економічній літературі ми можемо знайти багато різних спроб описати різноманітні чесноти, необхідні для управління підприємництвом чи людською діяльністю в економічному житті.

Тома Аквінський починає роздуми про це, ставлячи запитання: «Які схильності роблять діяння по суті добрим для нас, таким чином, щоб діяльність через них робила нас добрими як посередників, навіть якщо в деяких обставинах певній нашій дії не вдається досягти бажаної мети?» Він визначає чотири основні схильності такого характеру та називає їх кардинальними, де cardo у перекладі з латинської мови означає «шарнір». Щоб чинити добре, кожна наша дія має бути виконана розсудливо, справедливо, стримано та мужньо[1].

Розсудливість як ефективність для людства

Насамперед, Тома Аквінський розглядає наше практичне мислення для інтелектуального визначення того, що є добрим для нас. Розсудливість чи практична мудрість проявляються в поміркованому обґрунтуванні того, що має бути зроблено. Тобто, йдеться про визначення мети, яка має бути досягнута, та доречних засобів для її досягнення. Саме це є центром нашого активного життя та умовою нашого росту в чеснотах.

В економічному контексті саме розсудливість безпосередньо стосується важливого процесу доброго прийняття рішень. Проектування та планування підприємницької діяльності з урахуванням попереднього досвіду та особливостей обставин пов’язане в першу чергу саме з цією чеснотою. Розсудливий менеджер здатен бачити повну картину з усіма аспектами та знає, як правильно реагувати в тій чи іншій ситуації.

Проте, розсудливе планування є лише частиною цієї чесноти, тому що для повноти необхідно враховувати усю нашу здатність до діяльності, емоцій та волі задля спільного блага як контрольної мети в нашому прийнятті рішень. Іншими словами, ми можемо сказати, що в економічному житті основною частиною чесноти розсудливості є прийняття обґрунтованих рішень, а більш зрілою її частиною є цілісність людської особистості, яка приймає рішення. Мудрий менеджер у момент прийняття будь-яких рішень завжди повинен враховувати благо усіх колег та організації загалом. Спільне благо потребує ефективного використання усіх ресурсів, але не може обмежуватись цією метою, тому розсудливість менеджера полягає в тому, щоб організувати діяльність підприємництва як найефективніше, при цьому не використовуючи ефективність як єдиний показник.

Справедливість у людських взаєминах

По-друге, Тома Аквінський присвячує увагу нашій волі як здатності намагатись чинити добро, відповідно упорядковуючи наші взаємини з ближніми. Справедливість є тією чеснотою, яка пов’язана з тим, як ми взаємодіємо з іншими. В межах християнської соціальної традиції справедливість вважається верховною чеснотою серед чотирьох кардинальних саме тому, що вона зорієнтована на інших.

Справедливість – це стала і тверда воля віддавати кожному те, що йому належить, тому справедлива людина перебуває у правильних стосунках з іншими та добре ставитися до інших. Відповідно, правильність у взаєминах з колегами слугує людському розвитку в економічному контексті.

Стриманість: раціональне досягнення добробуту

Бажання добробуту заради доброго життя не є хибним, але є ризик спокуси порочної жаги багатства, тому стриманість є дуже важливою в економічному житті чеснотою. Нажаль, втрата помірності притаманна сучасний споживацькій культурі, особливо у контексті використання природніх ресурсів нашої планети.

В енцикліці «Laudato sì» Святіший Отець критикує антропоцентризм, який бездушно сприймає навколишнє середовище як об’єкт користі, і без чесноти стриманості це веде до руйнівних наслідків. Папа Франциск звертає нашу увагу на характерну для сучасності «культуру відходів», де речі швидко перетворюються на сміття через перевиробництво, тому чеснота стриманості є актуальною як ніколи саме в контексті економіки.

Мужність як сміливий спосіб зустріти конкуренцію

Сила духу або мужність – це не безстрашність (яка насправді є вадою). У своїй класичній суті мужність являє собою готовність пасти в бою[2], але в більш загальному економічному розумінні ми бачимо мужність як досконалу здатність не відступати від взятого курсу і протистояти різного роду тискові, що вимагає сміливості, відваги та наполегливості.

Тома Аквінський виділяє мужність для використання на добро нашої агресивної енергії. Ми маємо потребу в цій чесноті, щоб бажати розпочинати складні проекти задля спільного блага, які вимагають ризику та відповідальності. У скрутних обставинах часто доводиться приймати складні рішення, які потребують саме мужності.

В економічній науці зростає інтерес до теоретичних роздумів про те, як можна захистити внутрішню людську мотивацію від негативного впливу ринкових сил. Економісти використовували та сприяли розвитку багатьох напрямків теорії моралі, але саме етика чеснот як вчення моральних якостей, що протягом тисяч років завжди була важливим напрямом у філософії моралі, не завжди отримувала достатньої уваги зі сторони економістів. Сьогодні маємо багато цікавих прикладів розвитку та практичного застосування теорії чеснот в економіці, про які поговоримо в наших подальших випусках.

[1] Alford, Helen, and Michael J. Naughton. 2001. Managing As If Faith Mattered. Christian Social Principles in the Modern Organization. South Bend, IN: University of Notre Dame Press

[2] Аристотель, 1980: III.6