II Ватиканський Собор - новий подих Церкви. Послання до різних станів (1)

о. Андрій Твердохліб

Шановні радіослухачі, попереднього разу ми зосередилися на закритті ІІ Ватиканського Собору, що відбулося 8 грудня 1965 року, в урочистість Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Цього дня Папа Павло VI офіційно, урочисто та святково закривав XXI вселенський Собор католицької Церкви. У своїй промові під час Святої Меси він сказав про деякі послання, якими Собор хоче звернутися до певних категорій людей. У кожному із них містився короткий підсумок проведених впродовж чотирьох років соборових робіт та переклад доступною для усіх мовою «доброї новини», з якою Собор бажає звернутися до світу. Ці послання від імені учасників Собору до всього людства зачитували деякі із кардиналів католицької Церкви, а тексти були вручені представникам відповідних категорій людей, до яких вони були звернені. Тому розглянемо кожне із них.

Послання до урядовців зачитав кардинал Льєнарт (Liénart). У ньому соборові отці зверталися «з пошаною та довірою до тих, хто тримає у своїх руках долю людей на цій землі, до усіх носіїв дочасної влади». Висловлюючи підтримку, повагу та визнання до справедливих законів, що їх урядовці проголошують в різних країнах, отці Собору водночас нагадували про наступне: «Лише Бог є великим. Лише Бог є початком та кінцем. Лише Бог є джерелом вашої влади та основою ваших законів. Вам належить бути на землі поборниками порядку та миру поміж людьми. Однак не забувайте про ось це: є Бог, Бог живий та істинний, Який є Батьком людей. І є Христос, Його вічний Син, Який прийшов сказати нам та навчити, що усі ми є братами. […] Він є тим, хто благословляє хліб для людства, освячує його працю та його страждання, дарує радощі, яких ви не можете йому дати, і втішає у стражданнях, у яких ви не можете втішити».

Далі у посланні йдеться про те, що поруч із земним та тимчасовим містом, Господь будує своє духовне та вічне місто. І цим містом є Церква. Що, отже, Церква сьогодні просить в урядовців? «Не просить у вас нічого іншого, окрім свободи. Свободи вірити та проповідувати власну віру, свободи любити свого Бога та служити Йому. […] Дозвольте нам, Його покірним слугам, безперешкодно поширювати скрізь “добру новину” Євангелія миру, над яким ми роздумували впродовж цього Собору».

У Посланні до мислителів та науковців, яке прочитав кардинал Леже (Léger), звертаючись «до дослідників людини, всесвіту та історії», до «паломників, що прямують до світла», соборові отці пояснили причину цього свого звернення: «… ми, єпископи, Отці Собору, перебуваємо у слуханні правди. Чим були наші зусилля впродовж цих чотирьох років, як не більш ретельним пошуком та поглибленим вивченням послання правди, довіреного Церкві? […] Тому ми не могли не зустрітися з вами. Ваша мандрівка є нашою мандрівкою. […] Ми є друзями вашого покликання дослідників, союзники ваших зусиль, поціновувачі ваших завоювань, і, якщо потрібно, розрадники у ваших розчаруваннях та невдачах. Також і для вас у нас є послання: продовжуйте пошуки без утоми…». Далі наводяться слова святого Августина: «Шукаємо із бажанням віднайти, та знаходимо із бажанням знову продовжувати пошуки». Водночас соборові отці запитують: «Яким є основний принцип для людей науки, як не докладати зусиль мислити правильно? Саме тому, не перешкоджаючи вашим крокам, не засліплюючи ваших поглядів, ми хочемо вам запропонувати світло нашого таємничого світильника: віру. Той, хто нам її довірив, є повновладним Учителем думки, Той, покірними учнями Якого ми являємося, єдиний міг сказати: “Я є світло для світу, я є дорога, правда і життя”».

Кардинал Суененс (Suenens) прочитав Послання до митців: «Тепер до усіх вас, митці що є закоханими у красу і для неї працюєте: поети та літератори, художники, скульптори, архітектори, музиканти, театрали та кінематографісти… До усіх вас Соборова Церква промовляє нашим голосом: якщо ви є друзями справжнього мистецтва, ви є нашими друзями! Вже тривалий час як Церква уклала із вами союз. Ви спорудили та прикрасили її храми, вшанували її догмати, збагатили її літургію. Ви допомогли їй перекласти її божественне послання мовою форм і зображень, щоб зробити зрозумілим невидимий світ. Сьогодні, як і вчора, Церква потребує вас та звертається до вас. Вона промовляє до вас нашим голосом: не дозвольте, щоб розбився такий плідний союз! Не відмовляйтеся поставити свій талант на служіння божественній правді! Не закривайте вашого духа на подих Святого Духа! Світ, у якому ми живемо, потребує краси, щоб не впасти у відчай. Краса, як і правда, є тим, що наповнює радістю серце людей, є тим дорогоцінним плодом, що не піддається зношенню часом, що об’єднує покоління та заохочує їх спілкуватися у захопленні. І все це завдяки вашим рукам… Нехай ваші руки будуть чистими та безкорисливими! Пам’ятайте, що ви є хранителями краси у світі: цього достатньо, щоб звільнити вас від ефемерних смаків та позбавлених справжніх цінностей, звільнити вас від пошуку екстравагантних чи нездорових виражень. Будьте завжди і всюди гідними вашого ідеалу і будете тоді гідними Церкви, яка нашим голосом у цей день звертається до вас із посланням дружби, привітання, подяки та благословення».

Послання до жінок, яке зачитав кардинал Дюваль (Duval), розпочиналося такими словами: «А тепер ми звертаємося до вас, жінки будь-якого стану, доньки, дружини, матері та вдови; також і до вас, богопосвячені діви та жінки незаміжні: ви становите половину величезної людської родини! Церква пишається тим, і ви це знаєте, що піднесла та визволила жінку. […] Однак прийшов час, коли покликання жінки сповнюється у повноті, час коли жінка здобуває у суспільстві впливовості, сяяння, владу, яких досі ніколи не досягала». Далі в тексті послання йдеться про те, що тепер суспільство переживає глибоку трансформацію і саме жінки можуть чимало допомогти людству, щоб воно не занепало. Тактика, яку обрали чоловіки ризикує стати негуманною, тому отці Собору закликають жінок примирити чоловіків із життям та пильнувати над майбутнім людського роду, стримуючи руки чоловіків, які в моменти божевілля можуть знищити людську цивілізацію. «Жінки з усього світу, християнки чи невіруючі, яким довірено життя у цей важкий історичний момент, вам належить зберегти мир у світі!».

Наступного разу ми завершимо знайомство із посланнями від імені соборових отців до різних категорій людей, розглянувши зокрема послання до робітників, до убогих та недужих, до молоді.

Джерело:

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 385-388.